З Антоном в шлюбі вже 10 років. Він одружений по зaльoту, а я заміжня через кохання. На жаль, останнім часом відносини у нас зовсім розладналися. Чоловік часто затримується допізна на роботі. А іноді зовсім не приходить ночувати.
Розмови і дії не допомагали, в результаті я була змушена завести собі коханця. Але так вийшло, що в цій ситуації, найяскравіші враження і емоції, я в підсумку отримала від чоловіка.
Новий чоловік, який з’явився в моєму житті, був гарний і забезпечений. Гроші мене особливо не цікавили, просто хотілося крапельку уваги і тепла. Проте, він закидав мене подарунками.
Щоб роз’яснити ситуацію, відразу скажу, що у чоловіка теж була коханка і не одна. Все це було зрозуміло з телефонних розмов, помаді на шиї і запаху парфумів. Я давно перестала звертати на це увагу.
Антон, звичайно, теж помітив, що у мене хтось з’явився. Але йому також, як і мені, було все одно. Шлюб тримався на дитині, не більше.
Коли я зрозуміла, що реакції з його боку не буде. Стала приносити подарунки додому. У тому числі і для сина.
І ось в один з вечорів в ресторані, Андрій (мій коханець) зробив мені пропозицію. Крім любові і тепла він пообіцяв мені все, що забажаю. З огляду на те, що чоловік свою зарплату останнім часом взагалі приносити перестав, пропозиція виглядала заманливо.
Прийшла додому з наміром повідомити Антону про розлучення. Андрій купив в подарунок моєму синові, величезний набір “Lego”. Ось з ним в оберемок я і увійшла в кімнату.
– Матвійку – сказала я синові – Дивись який подарунок тобі передали! – подала йому коробку.
– Хто передав, мамо? – син у мене питає.
Ну я дивлюся по телевізору мультик якийсь йде. Чи то асоціації спрацювали, то чи інше щось, але я відповіла.
– Зайчик передав!
Чоловік в цей час читав щось на планшеті лежачи на дивані і не відриваючись від читання видав…
– Знаю я цього Зайчика. Андрій Володимирович, номерний знак 777. У нього ще форд білий є. Знатний літун свого часу був…
Я дар мови втратила…
– Ти що стежиш за мною?! – питаю.
– Так, трошки. – знизав плечима чоловік – Для твоєї ж безпеки.
Я осіла на диван як підкошена…
– Відкрий ящик столу верхній – сказав Антон, все тим же байдужим голосом.
Простягнула руку, відкрила ящик, дивлюся ключі лежать від “форда”.
– Це тобі – посміхнувся він – Тільки давай більше без зайчиків, добре? І зарплату ще пів року не питай.
– Добре – посмішка мимоволі розтягнулася на моєму обличчі – Вечерю підігріти тобі?
– Не треба відповів Антон – Там цукерки і шампанське в холодильнику, відкривай, автомобіль обмивати будемо і про нас поговоримо…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – iwoman.bg
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
