З чоловіком ми розлучилися чотири роки тому, і після розлучення я з двома дітьми залишилася жити з його батьками. Чоловік пішов до іншої жінки і у нього вже з нею є спільна дитина. Свекри завжди були на моїй стороні, а ось тепер вигнали мене!
Відразу ж після розлучення чоловік відмовлявся платити аліменти, мотивуючи це тим, що я живу в його квартирі. Постійно приходив і вимагав написати відмову від аліментів. Спочатку його батьки не втручалися в наші розборки, але коли у нього в тій родині народилася дитина, стали підтримувати сина з приводу аліментів. Але як я можу відмовитися від цих грошей, якщо у мене дві дочки – семи і десяти років? Я і так утримую їх і себе на саму свою зарплату, плачу свою частину комуналки і купую продукти на всю родину.
Та недавно свекруха поставила мені ультиматум: якщо я не напишу відмову від аліментів, то буду шукати собі інше житло. Я відмовилася і тепер вони мене просто виставили з дітьми з квартири.
На свої доходи я змогла зняти кімнату в комуналці, тому свекруха дозволила дітям повернутися до них, але – без мене. Так ми живемо тепер з дітьми в різних місцях. Вони нудьгують, скучають, я теж, плачу кожен день, але що робити – не знаю.
Молодша дочка попросила мене по телефону купити їм цуценя, щоб їм не було так самотньо, я купила, а тепер свекруха погрожує його викинути на вулицю, бо прибирати після собачати ніхто не хоче. Діти дуже засмучені, бо хоча вони і обіцяли піклуватися про щеня, але ж вони півдня в школі!
Ще більше ускладнює ситуацію те, що колишній чоловік вирішив переїхати зі своєю сім’єю назад до батьків, а квартиру дружини здавати.
Я не можу приходити до дітей, коли хочу, бачу їх тільки вранці, коли вони йдуть в школу, але це ж не може тривати постійно! Я хочу жити разом з дітьми, але розумію, що їм там буде краще, ніж зі мною на знімній квартирі.
Вже думаю, може потрібно було відмовитися від цих аліментів, тим більше що і гроші невеликі, але тепер уже пізно. Треба шукати інший вихід, яле який – не увляю. Мої рідні в іншій області, тому розраховувати можу лише на себе…
Автор: Інга
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди