fbpx
життєві історії
З чоловіком в шлюбі вже 12 років. Він одружився, бо я чекала від нього дитинку, а я вийшла заміж за нього по коханню. На жаль, останнім часом відносини у нас зовсім розладналися. Чоловік часто затримується допізна на роботі, а іноді зовсім не приходить ночувати. Розмови і дії не допомагали, в результаті я була змушена завести собі коханця

З чоловіком в шлюбі вже 12 років. Він одружився, бо я чекала від нього дитинку, а я вийшла заміж за нього по коханню. На жаль, останнім часом відносини у нас зовсім розладналися. Чоловік працював у поліції і часто затримується допізна на роботі. А іноді зовсім не приходить ночувати.

Розмови і дії не допомагали, в результаті я була змушена завести собі коханця. Але так вийшло, що в цій ситуації, найяскравіші враження і емоції, я в підсумку отримала від чоловіка.

Новий чоловік, який з’явився в моєму житті, був гарний і забезпечений. Гроші мене особливо не цікавили, просто хотілося крапельку уваги і тепла. Проте, він засипав мене подарунками.

Щоб роз’яснити ситуацію, відразу скажу, що у чоловіка теж була коханка і не одна. Все це було зрозуміло з телефонних розмов, помаді на шиї і запаху парфумів. Я давно перестала звертати на це увагу.

Чоловік, звичайно, теж помітив, що у мене хтось з’явився. Але йому також як і мені було все одно. Шлюб тримався через сина, не більше того.

Коли я зрозуміла, що реакції з його боку не буде. Стала приносити подарунки додому. У тому числі і для сина.

І ось в один з вечорів в ресторані, Антон (мій коханець) зробив мені пропозицію. Крім любові і тепла він пообіцяв мені все, що забажаю. З огляду на, що чоловік свою зарплату останнім часом взагалі приносити перестав, пропозиція виглядала заманливою.

Прийшла додому з наміром повідомити чоловікові про розлучення. Антон купив в подарунок моєму синові, величезний набір «Lego». Ось з ним в оберемок я і увійшла в кімнату.

– Сергій – сказала я синові. – Дивись який подарунок тобі передали! – подала йому коробку.

– Хто передав мамо? – син у мене питає.

Ну я дивлюся по телевізору мультик йде про Карлсона. Чи то асоціації спрацювали, то чи інше щось, але я відповіла.

– Карлсон передав!

Чоловік в цей час читав щось на планшеті лежачи на дивані і не відриваючись від читання видав…

– Знаю я цього Карлсона. Карлов Антон Володимирович, номерний знак 777. У нього ще форд білий замість пропелера. Знатний літун свого часу був…

Я дар мови втратила…

– Ти що стежиш за мною ?! – питаю.

– Так трошки, – знизав плечима чоловік – Для твоєї ж безпеки. За ним 30 авто угонів числиться, схоже знову за старе взявся… Карлсон. Він тебе ще не просив до мене на роботу навідатися? В компі полазити? М?

Я осіла на диван як підкошена …

З телевізора долинув діалог Малюка з батьками:

– Засмутилися… Ти ж прекрасно розумієш, що ні за які скарби в світі я не погодився б розлучитися з тобою.

– Навіть за велику суму грошей?

– Навіть за велику суму.

– Відкрий ящик столу верхній – сказав чоловік, все тим же байдужим голосом.

Простягнула руку, відкрила ящик, дивлюся ключі лежать від «форда».

– Це тобі – посміхнувся він – Тільки давай більше без Карлсонів, добре? І зарплату ще півроку не питай.

– Добре – посмішка мимоволі розтягнулася на моєму обличчі – Вечерю підігріти тобі?

– Не треба, – відповів він. – Там цукерки і шампанське в холодильнику, відкривай, машину обмивати будемо і про нас поговоримо…

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page