З Данилом ми вже давно разом – 12 років, нашій донечці 5 років. Але сім’я у нас дивна — чоловік увесь час збирає гроші: то на авто, то на нереалізовані мрії у вигляді катера та будинку, чи ще на щось. Грошей мені ніколи не давав ні на виховання дитини, ні на побут, каже:
– Адже ти теж заробляєш, так от цього вам досить, а я збиратиму.
Збоку здається, що Данило дбайливий, цілеспрямований і для друзів він найкращий. А я немов та стара Ізергіль.
Розбіжжя почалися у нас на побутовому ґрунті. Живемо ми в його отриманій у спадок квартирі, але оскільки нам мало місця, мене постійно хвилює питання: чому ми, маючи дві однокімнатні (у мене теж є квартира), змушені тулитися з дитиною в цій?
Каринці скоро до школи, а Данило все обіцяє:
– Чекай, я накопичу скоро на будинок, – але я розумію, що це нереально. Пропонувала чоловіку об’єднати обидва житла та жити в нормальних умовах. Але він категорично не хоче продавати свою квартиру.
За всі роки нашого спільного життя, а за останній рік особливо, відсутність допомоги з його боку, матеріальної та моральної, призвели до того, що чоловік став мені байдужим. Все я почала вирішувати сама — і мені це сподобалося.
Нещодавно була у нас суперечка, і Данило нас уночі з донькою випроводив під дощ, це стало останньою краплею. Я пообіцяла собі, що все, тепер я мушу піти. Але оскільки є багато “але”, змушена була повернутися до чоловіка.
Словом, вирішила продати свою квартиру та переїхати до ближнього міста. І тут раптом Данило почав активно проявляти увагу до мене і до Каринки. Почав говорити про майбутню покупку спільної квартири. Я розгубилася. Попереду хоч і невідоме, але спокійне життя без його вибриків та вічного накопичення грошей, у результаті якого я все тягну сама. З іншого боку, він почав виправлятися,чи що це? Я вже не розумію. І з ним важко, і самотнє майбутнє хвилює. Можливо, дати човіку ще один шанс?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
