З чоловіком ми живемо в маленькому містечку біля кордону з Польщею. З нами разом проживає дочка із зятем і нашою улюбленою внучечкою Даринкою.
Так вийшло, що я була єдиною дочкою у батьків, а у мого чоловіка є ще молодший брат. У брата своя сім’я де також є донечка Оксанка.
Ми завжди підтримуємо тісні стосунки, настільки ми дружні наче одна сім’я. Оксана постійно на канікулах у нас, дуже вони з Наталкою, так звати мою дочку, близькі подруги. Бувало в дитинстві навіть таке, що Оксана говорила, що хоче бути схожою на мою Наталку.
А вже коли на світ з’явилась моя внучечка, то Оксану дочка взяла за хрещену, та часто приїжджала бавити Даринку.
Та після закінчення школи, Оксана вступила до вищого вузу, приїжджала додому тільки на вихідні і то не завжди знаходила час забігти до нас. Та вони з дочкою спілкувались більше в телефонному режимі.
Десь на останньому курсі Оксана познайомилась з молодим хлопцем, присилала фото Наталці, а дочка часто ділилась зі мною інформацією за Оксанине життя, адже ми не чужі люди і я, звісно, хвилювалась за неї.
Та позустрічались вони десь більше ніж пів року і розійшлись, Оксана дуже важко це перенесла.
Якось забула вам звернути увагу на те, що Оксанка в нас така в тілі дівчина, має гарні пишні форми, але їй завжди була повнота до лиця, наче і нічого зайвого, все в міру.
Та хлопець наголосив, що причина в тому, що вона через це йому не підходить. Йому потрібна дівчина модельної зовнішності.
Звичайно, ми заспокоювали Оксану, говорили, що значить він не її доля, що вона прекрасна і талановита дівчина, що дуже рідко люди сходяться через зовнішність, в більшості випадків стосунки пов’язують тоді, коли близькі по духу.
Оксана заспокоювала нас, що все в нормі, вона готова перегорнути цю сторінку в своєму житті. Згодом наші діти подарували нам ще й онука, ми щасливі були в своїх клопотах.
Про Оксану дізнавались від брата, що вона влаштувалась на роботу бухгалтером на підприємстві. Так вийшло, що ми майже рік не бачились. Вчора у Даринки святкували день народження і Оксана приїхала до похресниці з подарунками.
Впізнати її було важко, адже вона геть не та дівчина, яку ми знали. Вона схудла на стеблиночку, а ще змінився її погляд.
Оксана завжди була усміхнена, щира на позитиві дівчина. Але сьогодні вона була якась роздратована, нервувала через дрібнички.
Та Оксана запевнила нас з Наталкою, що хвилюватись нам нічого, в неї все чудово, а схудла вона, бо дбає про свій зовнішній вигляд.
За столом наче вона трохи і їла, можливо і справді в неї все добре, а я себе накручую. Адже винаймає Оксана житло в місті і до батьків приїжджає рідко.
Та серце не на місці. Турбують мене думки про швидке схуднення Оксани. Як би не переросло це “захоплення” в щось гірше.
Можливо в когось із вас була схожа ситуація і ви дасте мені пораду. Чи потрібно реагувати на такі зміни негайно?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною