З першого дня знайомства з Яриною я за все платив сам. Туди спершу входили ресторани, кав’ярні, театри, благодійні концерти, останній з яких – Пивоваров. Але потім додалось більше: за продукти в супермаркеті, і навіть за одяг в торгових центрах. Це були не маленькі суми. Але я й подумати не міг, що роблю велику помилку. Благо, в мене є такі друзі.
Я познайомився з Яриною в одній із соціальних мереж, вподобавши її фото на фоні водоспаду “Гук”. Вона була прекрасна, як і природа навколо.
Ми просто переписувалися деякий час, але я не з тих людей, які люблять писати. Віддаю перевагу зустрічам. І ось, менше ніж через тиждень, я запросив Ярину на побачення.
Я думав, що вона відмовиться, що це занадто рано, але Ярина погодилася. Я написав їй, що ми йдемо до мого улюбленого ресторану. Не випадково це найдорожчий ресторан у місті. Я хотів справити на неї враження. І мені це вдалося. Ярина була в захваті.
– Я ніколи тут не була, але їжа справді смачна, – похвалила вона.
Коли ми закінчили їсти, я попросив рахунок і заплатив за нас обох. Мені навіть на думку не спало, що може бути якось інакше. Я джентльмен, тому платити за жінку на першому побаченні для мене є само собою зрозумілою справою. Ми вийшли з ресторану, і мені здалося, що перше побачення пройшло дуже добре. Незабаром ми перейшли до наступного.
Також довелося розрахуватися в кафе, а ще купив квитки в кінотеатр. Ярині жодного разу не спало на думку, що вона теж може витягнути свій гаманець і не звалювати всю оплату на мене. Але тоді я взагалі не звертав на це уваги. Мене цікавила лише Ярина.
Я був повністю вражений нею. Вона була така красива, і ми так добре ладнали. Я навіть не думав, чим все закінчиться.
На це мені звернули увагу мої друзі, коли я був з Яриною в їх компанії.
На той час ми з Яриною зустрічалися більше трьох місяців, і я все ще був неймовірно закоханий.
– Ти не заперечуєш, що ти єдиний, хто весь час платить за Ярину? Вона коли-небудь витягувала свій гаманець біля тебе? – запитав мене мій друг Юра.
– Коли я почав зустрічатися з Діаною, ми за все платили порівну. На початку це нормально!, – я був здивований чути таке.
І я почав про це думати. Це правда, що Ярина змушує мене платити абсолютно за все. Коли вона запрошує мене супроводжувати її за покупками одягу, я завжди їх оплачую сам. І не тільки для покупки одягу, але й для багатьох інших речей.
Гадаю, мені доведеться поговорити з нею про це. Те, що ми зустрічаємося, не означає, що я її спонсор і що вона може мене так використовувати. Я думаю, що пора підіймати цю тему.
А що ви думаєте з цього приводу?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт