З роботою в Україні було важко, тому коли поступила пропозиція поїхати до Голландії на заробітки, Іван довго не роздумував. – Люба, я облаштуюсь, зароблю на перший час гроші, і буду чекати вас. Ми обов’язково будемо щасливі. З того часу минуло три роки… Василько розглядав в аеропорту величезні літаки, і задавав мамі одне і те ж питання
***
Василько коли виходив за поріг дому, повертався і говорив усім, хто залишився в кімнаті:
— Па-па, котик! Па-па, муха! Па-па, машинки!
Стежив, як мама повертає ключ у замку, брав її руку і важливо прямував на дитячий майданчик чи парк.
Але сьогодні з котом прощатися не треба було. Вчора попелястий друг відправився до бабусі. Машинки склали в пакет і прибрали в рюкзак, що висів у Василька на спині.
А мама крім сина вела за собою червону валізу на коліщатках. Та гриміла на стиках під’їзної плитки і сповіщала про початок захоплюючої подорожі.
Вранці мама рано розбудила сина. Василько відразу відкрив очі і зрозумів, що цей день настав. Сьогодні він полетить на літаку.
На великому білому літаку, який залишає за собою в небі пухнастий слід. Василько не міг перестати обіймати маму і все перепитував:
– Мама! Куди ми летимо?
В аеропорту мама з Васильком сіли перед величезним вікном, звідки було видно злітну смугу. Мама телефонувала бабусі і говорила щось заспокійливе, Василько стежив за тим, як злітають літаки. Вони були напрочуд великі, зовсім не такі, якими бачилися в небі.
Василько чіплявся за мамину долоню і знову перепитував:
– Мамо, куди ми летимо?!
Він задавав те ж питання вже в літаку. Заліз, як великий, в крісло, сам пристебнувся, погойдав ногами, захоплено розглядав пейзаж в ілюмінатор.
І говорив в проміжках:
– Мамо, куди ми летимо?!
Питав, отримував відповідь, важливо кивав. І через хвилину знову питав. Заглядав мамі в очі, турбувався, якщо вона мовчки посміхалася. Йому подобалося це чути. Йому хотілося чути це знову і знову. І він знову питав:
– Мама! Куди ми летимо?
– До тата, – відповідала мама.
– До тата, – повторював Василько і затамовував подих від щастя.
Від цього величезного літака. Білосніжних хмар. Сонячного світла. Журналів в кишеньках крісел.
І від того, що це нарешті сталося. Василько і мама летять до тата.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
