З Самуелем я познайомилася на сайті знайомств. Він живе і працює в Англії. У нас так все швидко закрутилося, що коли він повідомив, що вже взяв квиток на літак, я не розгубилась, а навпаки, з нетерпінням чекала нашої першої зустрічі “в живу”. Самуель попросив обрати йому готель. Я все зробила, і ось настав день “Х”. Скажу одне, наші так з дівчатами не поступають

***

Пару років тому, коли я ще плекала надію познайомитися з хлопцем за допомогою сайту знайомств, мені написав англієць.

Як він знайшов мою анкету на сайті знайомств мені невідомо, але ми розговорилися і зрозуміли, що спілкуватися один з одним нам цікаво. Кілька разів зідзвонювалися по відео зв’язку.

І в підсумку, вирішили зустрітися. Він взяв квитки на найближчі дати.

День 1. І ось день Х настав, і я поїхала зустрічати мого нового знайомого в аеропорт. Дуже нервувала, приїхала заздалегідь, боялася запізнитися через затори, думала, як же там бідний англієць вийде, а його ніхто не зустріне. Тому приїхала десь за пів години до прильоту літака.

І ось через годину після очікувань виходить Він. Біла футболка, джинси, накачаний.

На його прохання я заздалегідь забронювала заміський готель з басейном, спортзалом, триразовим харчуванням, своєю набережною, причалом і т.д.

Від аеропорту було їхати години півтори до цього готелю. Хвилин п’ять дороги я питала, як він добрався, він питав мене, як я добралася до аеропорту, ну, тобто, такий стандартний діалог ввічливості і далі я навіть не знала про що поговорити, він теж нічого не питав, ось так і їхали до готелю мовчки більше години.

У готелі його заселили швидко, він сказав, що втомився, і я поїхала додому, попередньо домовившись на наступний день зустрітися 9. 00 біля входу в готель.

День 2. До готелю мені їхати близько 30 хвилин, і в 8.30 ранку наступного дня я вже збиралася виходити, як бачу прийшло повідомлення, що ми зустрічаємося не в 9.00, а о 10.00.

Через годину знову збираюся виходити, бачу знову повідомлення, що зустрічаємося не в 10.00, а о 11.00. Чекаю ще годину.

У 10. 30 приходить наступне повідомлення, щоб я під’їжджала, в результаті, до 11.30.

Така поведінка мені не дуже сподобалося, тому що, якщо ти знаєш, що спиш до обіду або хочеш в залі позайматися, то краще відразу домовитися на зручний час, а не переносити по 3 рази зустріч. Ну йому, звичайно, нічого не сказала.

Об 11.30 я під’їхала до готелю. Хвилин 10-15 ще чекала біля входу, і нарешті сер вийшов і вшанував мене своєю присутністю.

Ми поїхали гуляти по місту. Це було літо, спекотно. Я люблю їздити з кондиціонером, ніколи не відкриваю вікна, тому що не чую ні звук мотора, ні інших звуків, тільки вітер завиває.

А мій англієць, як виявилося навпаки. З кондиціонером їздити він не любив, вважав за краще, щоб вітер дув йому в обличчя. Мало не посварилися через це.

В’їжджаючи в місто, він попросив зупинити машину близько Макдональдса. Ок, думаю, може зголоднів. Зупинилася біля Макдональдса, він взяв 3 бургера і ще 2 порції Наггетсів. Це скільки можна їсти з урахуванням того, що в готелі триразове харчування і він був там на сніданку.

Поїхали далі без зупинок. Я заздалегідь підготувалася до нашої прогулянки, вивчила історію міста англійською мовою, щоб побути трошки гідом, а не просто ходити і роздивлятися гарні будівлі.

Крім як про історію міста ми не говорили ні про що.

Було так дивно, адже, коли ми листувалися і зідзвонювалися по відео зв’язку нам завжди було про що поговорити, а ось зустрілися і двома словами обмовитися не змогли.

Погулявши пару годин по місту, ми поїхали назад. Домовилися на наступний день зустрітися о 13.00 і піти погуляти по території готелю. Там була красива велика зелена територія. Можна було пограти в теніс, взяти напрокат спортивний інвентар, та й просто посидіти на затишних лавках з видом на набережну.

День 3. Ніяких додаткових повідомлень, що він зрушує час не було, тому до 13. 00, як і домовилися напередодні, я була біля входу в готель.

Прочекавши хвилин 10, я пишу повідомлення, щоб уточнити, коли ж він з’явиться.

У відповідь прийшло смс, що він поміняв квитки на більш ранню дату і вже сидить в аеропорту і чекає свого рейсу. Ви уявляєте?

Перша моя думка була: а заздалегідь попередити не можна було?

Наступна думка: це ж як йому було некомфортно, що він уночі поміняв квитки і поїхав, не попрощавшись…

Більше він, звичайно ж не писав, я йому теж.

З того часу в інтернеті не знайомлюся. Ну його…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!