iBilingua

Ну щось собі таке моя свекруха взяла до голови, що я за її сина вийшла заміж не через кохання, а через трикімнатну квартиру в якій вона живе вже два роки, як одна, бо свекра не стало.

Все почалось відразу після весілля, а може й до, просто нещодавно все це загострилося.

Ми з Іваном живемо в моїй однокімнатній квартирі. На даний час я при надії.

Більшої квартири ми поки не маємо грошей придбати, ось я й заговорила з Іваном, про пошук орендованої, а цю ми б здавали і на одне б виходило.

А Іван додумався якось в мами спитати, чи та помінятися не хоче з нами. Я і в думці такого не мала.

По-перше, щоб жити в неї, треба щонайменше косметичний ремонт зробити і деякі меблі замінити, а на даний час таких грошей немає в нас.

Я як хотіла, мою чистеньку і акуратненьку квартиру замінити на таку ж акуратну і світленьку, тільки двокімнатну.

В нас ще є час, тому ми поки в пошуках.

Але після цієї розмови Івана з мамою, в нас з нею зіпсувалися відносини.

Ми на вихідних пішли провідати Віру Павлівну, бо щось вона занедужала.

По дорозі купили фруктів пакет і ліків, які вона просила докупити.

Ми всі сиділи у вітальні, а коли свекрусі хтось подзвонив, вона вийшла на балкон. Іван також мене залишив, бо пішов подивитися у ванну, щось там з краном було, бо постійно вода капала.

І тут свекруха моя повертається і на коридорі каже сину: ” Ти що, її там одну залишив? Там ж мої документи на квартиру. Та хитрюга твоя на все здатна, лиш би моїм майном заволодіти”.

Я промовчала, бо не хотіла собі псувати нерви. Я вийшла від гріха подалі на кухню, а коли ми сіли до столу пити чай, то Віра Павлівна побачила мій свіженький чорний манікюр.

– Але ж вона в тебе безсоромна. Навіть нігті в чорний колір помалювала, коли дізналася, що я погано себе почуваюся. Не дочекаєтеся, вигукнула свекруха і ще щось там говорила, але я її вже не слухала, бо взулася і вийшла з квартири.

Якби мені хтось це розказав, я б не повірила, але такі люди є… на жаль.

Читайте також: Коли я лежала в лікарні, дочка мене лише раз провідала. А при телефонній розмові Зорянка наголосила, щоб я більше привчалась до лікарняної їжі, адже вона корисна, а мені варто трохи схуднути. Зате невістка приїжджала кожного дня. Старалась для мене, подбала навіть про шоколадки для медсестер. Лікарю віддячилась, навіть не сказала мені скільки. За ці десять днів в лікарні, я відчула, що зовсім байдужа для своєї донечки, про яку так дбала. Тепер моє відношення до невістки сильно зміниться

Я вже Івану сказала, що моєї ноги в квартирі його мами не буде. Він мене підтримав, і на тому дякую.

Я її єдиного онука чи онучку під серцем ношу, а чорнота як лилася з її боку, так і продовжує литися.

Таке враження, що людина цю квартиру з собою на той світ забере, лиш би вона мені не дісталася.

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!