З того часу, як моя свекруха переїхала ближче до нас, наше життя перевернулося з ніг на голову. Я терпіти не можу те, що вона робить. Я вже сама подумую, щоб свою квартиру продати, і податися хоч за 1000 кілометрів від “цієї жінки-допомоги”

Я не уявляю, скільки ще я зможу протриматися.

Моя свекруха продала свій будинок кілька місяців тому, щоб переїхати ближче до нас. Досі вона жила приблизно за 2 години від нас, тепер може пройти пішки за 5 хвилин. Оскільки і мої батьки, і чоловіка, жили далеко від нас, ми зазвичай зустрічалися з ними один-два рази на місяць. Але зараз все змінилося.

У вихідні дні моя свекруха приходить рано вранці, щоб допомогти зварити їсти. Досі у нас була перевірена “система” для всього, але вона хоче допомогти. Спочатку я була вдячна за це, але більше не можу терпіти. “Смажене м’ясо треба смажити в смальці, так буде смачніше”. “Насип більше солі в суп, мій син так любить”. Якщо я їй кажу, що ми не готуємо на смальці, вона спантеличується, що вона готує на смальці 50 років і це так смачно. Син на ньому виріс, у нього все добре.

До цього часу за дітьми доглядала няня, оскільки ми з чоловіком працюємо, а бабусі та дідусі далеко ж були.

Нині їх доглядає моя свекруха. Хоча ми просимо її не давати дітям солодощів, вона нас ніби не чує, і може перед самим обідом чи вечерею дати їм кусок торта чи печиво. Діти з нами лягали спати о 10, це правило, яке не обговорюється.  Якщо за ними доглядає бабуся, вони навіть не сплять об 11.

Ми їм дозволяємо дивитися мультфільми 1 годину в день, вона їм вмикає телевізор, бо вони на то діти, нехай дивляться. Скільки я її не прошу не скасовувати нашу звичну систему, бо тоді ми страждаємо, вона не розуміє. “Я вже виростила дитину, просто знаю, що треба робити”. Коли я сказала, що було б краще, щоб няня доглядала за дітьми, коли нас немає вдома, у свекрухи склалося враження, що я хотіла розлучити її з онуками.

Вона приходить кожен день, навіть не один раз. Якщо нам доводиться виходити з дому, вона пропонує прибрати його за нас. Якщо я наважуюся протестувати проти її “допомоги”, вона відразу обурюється, що “Ми не думаємо, що вона теж може це зробити”.

Я кілька разів казала чоловікові, що так далі тривати не може, він вже намагався поговорити з мамою, але потім приходить обурення, що “Ми переїхали ближче, щоб бути з вами, щоб допомагати вам, підтримувати”.

Я знаю, що так не можна, якщо моя свекруха не зупиниться зі своєю “допомогою”, ми краще переїдемо, щоб знову бути подалі від неї.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua