Ніколи і подумати не могла, що пробувши дванадцять років за кордоном на заробітках, стану геть чужою для своїх рідних.
Проживали ми з сім’єю в маленькому селищі на Черкащині.
Часи були важкі, двоє діточок, в чоловіка з роботою щось не дуже складалось. То був який підробіток, а було і так, що ми сиділи на одній моїй зарплаті вчителя.
А тут ще й така нагода трапилась, моя подруга покликала мене до себе в Італію на заробітки. Говорить, скористайся нагодою, поки звільнилось робоче місце.
Часу на роздуми не було, тому рішення слід було приймати дуже швидко. З чоловіком ми домовились, що він залишається відповідальним за дім і дітей.
Моєму Зенику дуже гарно виходило все це, він у мене вмів смачно готувати їсти, прання і прибирання для мого Зеника не проблема.
Я їхала зі спокійною совістю, адже дітей залишила в надійних руках. А потім період адаптації. Не скажу, що на початках так все було легко і гладко.
Та згодом я втягнулася і вже через трохи я своїм відправляла пристойну суму. Ми часто зідзвонювались по відеозв’язку, спілкувались.
Дівчата були щасливі, адже вже могли собі дозволити купити омріяні речі.
Багато змін відбулося у нашому будинку.
Дівчата підростали, спочатку випускний без мами, а згодом і весілля в старшої дочки. На таку важливу подію я вирішила приїхати, тому взяла відпустку.
Радість і сум огортали тоді моє серце. Так, я щаслива їхала на важливу подію в житті моєї донечки Лілі, і з нетерпінням чекала цієї зустрічі, коли зможу обійняти своїх рідних.
Та геть не такої зустрічі, сповненої розчарування, я очікувала.
Старша дочка навіть мене не зустріла, бо була на манікюрі, а вдома на мене чекала стороння жінка, яку привів Зеник, вона вже там обжилась і вважає себе господинею.
Молодша вже давно живе у хлопця, тому не бачить нічого поганого, якщо буде там і наряджатись на весілля.
По приїзду я відчула себе зовсім непотрібною. Зі сльозами на очах я поїхала жити до сестри. Хоч вона одна була рада моїй присутності.
Весілля ми відгуляли, а потім я й подали на розлучення з чоловіком. Будинок ділити не стали, адже мені нічого тут вже робити. Тепер я тут непотрібна.
Ось так іноді може статись у вашому житті. В гонитві за грошима і кращим майбутнім для своїх рідних, ви втрачаєте їх, і тої сім’ї, яка була, мені вже не бачити.
І хтозна, як би моє життя склалось, якби тоді Зеник поїхав замість мене.
Можливо, ми б всі зараз разом пили чай і сміялись від захоплюючих історій з нашого життя.
Життя зруйноване і я знову повертаюсь в Італію…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
