З Володимиром ми були одружені більше 20 років, але зараз разом не живемо. Офіційно ми не розлучилися, але я пішла від нього два роки тому через його зраду.
Розійшлися ми відносно мирно. Досі спілкуємося, але лише на тему дітей: у нас їх двоє, 14 та 19 років, які мешкають зі мною у двокімнатній квартирі моєї мами.
Чоловік живе окремо в двушці, що дісталася йому від його батьків, як відповідальний квартиронаймач.
У моїй квартирі прописаний ще мій рідний брат, який має спільне житло зі своєю дружиною. Він погоджується на справедливий поділ маминої квартири, навіть запропонував, щоб я взяла собі більшу частку, щоб вистачило купити повноцінну однокімнатну квартиру. Для цього брат пропонує мамину квартиру продати чи розміняти, як вийде.
З цією ідеєю я пішла до чоловіка. Мовляв, у мене половина квартири, додай грошей на другу половину – і буде двушка для наших дітей, в якій ми їх пропишемо і в якій вони житимуть разом зі мною. На мій погляд, логічно та справедливо.
Вислухавши мої докази, чоловік без особливих вагань погоджується на розмін, а заразом і на офіційне розлучення. І все було добре, поки про цю нашу ідею не дізналася його теперішня пасія – цинічна самозакохана дамочка, яка майже на 20 років молодша за нього.
Панночка ця Ірина досвідчена, з багатодітної родини, за плечима вже два розлучення. В особі мого чоловіка вона знайшла собі забезпеченого спонсора і, вирішивши, що життя вдалося, обживає його квартиру і налаштовує його проти наших дітей заради власних інтересів.
Причому, вона непогано у цьому досягла успіху, оскільки невдовзі чоловік пішов назад. І я чудово бачу, звідки ноги ростуть і хто тут знайшовся такий розумний, що вміє розпоряджатися чужим майном у своїх інтересах.
Наша конструктивна спочатку з Володимиром розмова поступово скотилася у грандіозний конфлікт. У результаті чоловік вирішив, що він забирає дітей жити до себе, а я, на його думку, можу жити сама як хочу. Він вважає, що впорається з дітьми не гірше за мене, та й що з ними справлятися, якщо вони вже майже дорослі.
І ось тепер на старості., а мені вже давно за сорок, я ризикую залишитися і без житла, і без дітей! Та й з чого раптом я маю відправляти своїх дітей жити з незрозумілою жінкою в одній квартирі? Я заплуталася, не знаю, що робити і як розвернути ситуацію на свою користь і на користь дітей, звичайно ж. У мене просто не вистачає аргументів у суперечці з чоловіком, який аж ніяк не простачок і заговорити може будь-кого.
Порадьте, будь ласка, можуть бути якісь юридичні зачіпки або хоча б виразні аргументи, які я могла б використати у суперечці з чоловіком, щоб відстояти свою початкову ідею? Заздалегідь велике дякую за поради і всіх з наступаючими новорічними святами!
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.