fbpx

З ювілею сина ми поверталися, коли надворі вже смеркало, а в нас ще курчата не загнані. Тому ми з Романом трохи спішили. Тільки зайшли ми за хвіртку, як наша сусідка вибігла з вересками і претензіями. На цей раз їй якісь камінчики в саді на заваді стали. Бачте, її син косив і чуть косарку не поламав. Та до чого тут ми? Але Галя вперто стверджувала, що то ми ті камінці їй в сад кидаємо, а вчора біля яблуньки вона ще кусок скла знайшла

Я вже не витримую зі своєю сусідкою. Через неї я кожного дня маю зіпсутий настрій.

Їй постійно мої курчата на заваді, ми вже з чоловіком огорожу замінили.

Поставили стовпці, низом залили бетон, а зверху сітку натягнули. Думаю, о то вже буду мати спокій від сусідів.

Мала велику надію. що сварки між нами припиняться і ми навіть потоваришуємо, як колись в молоді часи. Але така сусідка, як моя Галя, як то кажуть, завжди знайде до чого вчепитися.

З чоловіком ми в селі живемо самі, виховали двоє дітей, сина Івана і дочку Лесю. В обидвох наших дітей вже свої сім’ї, від кожного з них ми вже маємо по внуку.

Живуть наші діти в місті. Тому ми з чоловіком маємо трошки горду, трохи курей і порося. А чого в селі дармувати, якщо сили ще є, потрібно працювати. Тай дітям приємна наша допомога, вже не з пустими руками від нас їдуть.

Вчора у нашого старшого сина був ювілей. Гучно він його не хотів святкувати, адже зараз не найкращі часи. Та для найрідніших невісточка накрила стіл.

Приїхала я з чоловіком, сваха зі сватом, ну і невістки сестра і наша дочка. Сім’я в нас велика, всі ми дружні один до одного. Тому саме таким складом, інакше вже ніяк.

Задоволені і щасливі ввечері ми з чоловіком повертались додому.

Надворі вже смеркало, а в нас ще курчата не загнані. Тому ми з Романом, так звати мого чоловіка, трохи спішили. Тільки зайшовши за хвіртку, як наша сусідка вибігла з вересками і претензіями.

На цей раз їй якісь камінчики в саді на заваді стали. Бачте її син косив і чуть косарку не поламав. Та до чого тут ми? Але Галя вперто стверджувала, що то ми ті камінці їй в сад кидаємо, а вчора біля яблуньки вона ще кусок скла знайшла.

Я, звісно, навіть не хотіла цього слухати, тому хутко втекла до хати. А мій Роман страшно не терпить брехні, тому почав себе виправдовувати.

Але хіба що Галі докажеш, якщо вона вважає себе завжди правою.

Читайте також: Я свою Богданку привела на світ в 42 роки. Ми з Ігорем вже й не надіялись на таке чудо. Я всю душу вклала в неї, хотіла, щоб в дитини було все найкраще, але, як виявилося, я упустила найголовніше. Недавно до мене подруга мала приїхати, яку я давно не бачила. Я попросила Богданку пропилососити, поки я з роботи прийду. Я заходжу в квартиру, а все як було, так і залишилося. А моя дочка лежить на дивані з телефоном в руках. І все б нічого, якби не її відповідь

До хати мій Роман прийшов розлючений, а потім ще довго мучився бо не міг заснути. І ось скажіть, чому ця людина так любить конфлікт?

Невже їй не хочеться жити з сусідами в мирі? Я думаю з цього було б більше користі, тай так набагато приємніше по вулиці пройтись.

Хіба ні?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page