Я тільки заступила на зміну.
І тут мене викликали до головного лікаря, не відразу зрозуміло навіщо. За матеріалами
Як виявилося трохи пізніше, то до нас на aбoрт привели дівчинку з дитбудинку, у якої був уже досить великий животик.
На цьому наполягав сам директор дитячого будинку, так як вона була ще їх вихованкою, а така слава їм не потрібна.
Але по очах цієї нещасної дитини було видно, що вона не хоче такого розкладу подій і чекає на свого малюка.
Я вирішила з нею поспілкуватися трохи і ось наш діалог:
– Ти можеш мені довіряти. Я нікому нічого не розповім. Скажи мені, як так вийшло?
– Мені 14 і в своєму віці я вже мала багато хлопців не по своїй волі. Вони просто так це робили, не питали мене. Вони, це наші вихователі і директор.
– Що? А чому ти нічого нікому не розповідаєш?, – я прийшла в замішання …
– Мені cтрaшно … Але, справа в тому, що дитина не від когось з них, а від мого хлопця. Він багатий, я познайомилася з ним, коли тікала. Ми багато гуляли і це сталося.
– А що ти будеш робити?
– Він обіцяв мені, що забере звідси до себе. Тільки тепер не відповідає на мої дзвінки…
– Не переживай. Головне відстояти свою думку.
Після цієї розмови я відчувала себе розбuтою.
Як їй допомогти?
Я всю зміну думала про це.
Минуло два дні.
Сьогодні повинна вирішиться її доля.
У кабінеті головлікаря зібралася знайома мені комісія і той же директор, якому ні крапельки не соромно.
Я була вся на голках.
Невже їй так зламають життя?
Але все обійшлося…
Aбoрт не дозволили за медичними показаннями, і я була рада цьому, адже після такого кроку дівчинка могла залишитися без дітей в майбутньому…
Але залишалося ще одне невирішене питання.
Я не могла мовчати і закривати очі на те, що діється в тому дитбудинку.
Потрібно було рятувати інших дівчаток.
Я вийшла на пряму розмову з одним із вихователів тої пекельної установи.
Ось наша розмова:
– Скажіть, а у вас все нормально у відносинах з дітьми?
– Так звісно. Ми відмінно ладнаємо.
– Ви впевнені? А то що ви з ними спuте, це як зрозуміти?
– Що за маячня?
Він розповів мені, що ця дівчинка постійно щоось вигадує.
А дитина у неї від хлопчика з її групи.
Я не знала кому вірити.
Але все вирішилося само, коли дівчинка зізналася у всьому.
Я задумалася, а навіщо вона все це робить?
І зрозуміла, що це звичайне бажання звернути увагу на себе.
Ось тільки дитина, яка наpoдиться, зовсім не винен в тому, що його мама наробила тут …
На наше щастя наpoдився здоровий малюк через три місяці.
Його успішно забрали в сім’ю, не давши можливості йому потрапити туди, звідки його мама.
До речі, її теж удочерили, як би це не звучало дивно.
Малюк тепер всіх радує, а лікарі досі в розгубленості від того, як така маленька дівчинка ледь не посадила за грати багатьох, через звичайне бажання бути поміченою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
