За цю квартиру, по ідеї, повинна була платити мама Богдана, вона кожному наголошує, який подарунок дітям на весілля зробила, але ось до торжества залишився місяць, і її плани кардинально змінилися. – Я щось на роботі сильно втомлююсь. Не молода вже. – Звісно, мам, звільняйся! Я тобі грошима допомагатиму. – А з квартирою тоді що? Скільки там в молодого інтерна зарплати? Ох, носом чую, нічого путнього з цього шлюбу не вийде.

Юля і Богдан поїхали зі свого районного центру до області. Вони майбутні лікарі, живуть в гуртожитку, за який платять всього 3 тисячі на місяць.

Працюють за фахом, та поєднуючи роботу з навчанням багато не заробиш. Але на життя вистачає.

Юля хоче заміж. Тому що біла сукня, обручка і “всі подружки уже вийшли”. А ще більше хоче видати заміж вся її рідня, особливо мама.

Тому що “вже 25”, “як би не засиділася” і “раптом кине”. Ось така ідеологія.

А Богдан цей настрій, звичайно, відчуває. А його мама так і зовсім загордилися – це ж вона зуміла привести на світ такий “ласий шматочок”, на якому зійшовся клином білий світ Юлі.

Мама купила квартиру – іпотека на 15 років. Платити іпотеку буде Богдан. Чому Богдан? Тому що квартира його.

Тепер він завидний наречений – з квартирою. У цій квартирі зараз роблять ремонт, гроші на який дала мама Юлі – мабуть, щоб справити хороше враження на майбутню рідню.

До речі, це спрацювало – Богдан зробив пропозицію. Чи треба говорити, що сукню і інші атрибути Юля купує самостійно…

Тепер нова фішка: мамі Богдана важко працювати, здоров’я підводить, а до пенсії ще п’ять років. А Богдан благородний, він відразу сказав мамі: “Звільняйся!”.

Тепер він буде компенсувати мамі її втрачений заробіток (а це майже вся його зарплата). Залишку його заробітку не вистачить навіть для того, щоб погасити кредит. Але є ж Юля!

На її гроші вони будуть жити і платити кредит за квартиру мами Богдана. Вони ж тепер сім’я (весілля через місяць). Чим ближче до весілля, тим холодніше ставлення Богдана.

Але Юля знає багато способів, як стати привабливішою для майже чоловіка, вона намагається.

Грошей на ремонт не вистачило, але мама Юлі взяла кредит. Розсудливі люди розуміють, що в разі розлучення (а при такому ставленні він неминучий) Юлі від квартири нічого не дістанеться.

Так і хочеться шепнути на вушко: “Біжи, Юля, біжи! Біжи, поки не пізно!”.

Але не можна так говорити, а якщо скажеш, то нарвешся на “заздриш просто”, “вони не такі”, і дружбі кінець.

А були б “не такі”, то купили б квартиру після весілля. Або хоча б оформили її на Богдана (так хоч щось довести можна). Але ні, підстрахувалися з усіх боків, використовують на всю котушку.

Біжи, Юля, біжи!

а ви що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!