Наші з чоловіком донечки виросли, випурхнули з родинного гнізда, створили свої сім’ї. Батька в мене вже немає, а мама ще бадьора.

А от батьки чоловіка жили весь час в селі, ми до них їздили, садили там великий город, картоплю і все інше.

Пройшли роки, ми з чоловіком ще на роботі, а от його батьки заслабли, вже не могли себе самостійно доглядати, як належить. Довелося їх забрати, а хата в селі поки пустує.

Розпочалося для мене «веселе» життя. Я навіть уявити не могла, як вони, ці старенькі, мене дратуватимуть…

Поселили ми їх в літній кухні, там є всі умови, вода, опалення. Все життя в мене зі свекрами були чудові стосунки, а тепер, коли вони постаріли, я їх не терплю.

Мене дратує свекруха, яка ходить кругом по двору, пхає носа в сад і в город, топче грядки, ламає гілочки фруктових дерев, коли намагається зірвати ягоди чи фрукти… А спробуй їй що сказати – вона або робить вигляд, що не чує-не розуміє, або починає плакати. А свекор вже навіть не ходить, його треба годувати, мити. Вони дуже не охайні, коли їдять – все навколо в крихтах, бризках супу чи борщу… Секруха посуд мити відмовляється, демонстративно відсуває, говорить, що головонька в неї крутиться… Свекор ходить під себе іноді, а на підгузки не погоджується.

Я вже розмовляла з чоловіком про те, щоб найняти помічницю-доглядальницю, але він не хоче, говорить, що це його батьки і ми самі маємо з усім справитися.

А мені дійсно не просто, як фізично, так і морально. Не знаю, на скільки ще мене вистачить. А ще переживаю через те, що чоловік скоро почне помічати, як мене дратують його батьки, особливо мати, і буде на мене через це ображатися…

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!