Замолоду я поїхала з рідного села на Чернігівщині, у велике місто, у Вінницю. Мені вдалося більш-менш облаштувати своє життя. Вийшла заміж, народила двох синів. Взяли у кредит квартиру, потроху його виплачуємо, хоч і складно зараз.
Про батьків не забувала, по можливості приїжджала до них у село. Потім не стало тата. Донедавна мама справлялася одна, але торік я вирішила забрати її до себе. Я хотіла, щоб вона була поруч, бо до 70 років у неї почастішали проблеми зі здоров’ям.
Я була морально готова до незручностей. Розуміла, що у мами інший порядок дня, інші звички в їжі. Але не очікувала, що виникнуть проблеми із грошима.
Спочатку довелося її одягнути, взути, бо приїхала в якомусь лахмітті – як сирітка. Частину речей я їй віддала зі своїх, розмір у нас майже однаковий, частину купила.
Ще багато грошей почало йти на їжу. Те, що ми зазвичай купували, мамі не сподобалося, тому в нашому продуктовому кошику з’явилося багато свіжих овочів та молочки. Додайте до цього часті походи в аптеку.
Це все ми з чоловіком купували за свої гроші, мамину пенсію не чіпали. Але ж в нас ще є діти, які поки що не закінчили школу.
Якийсь час наш сімейний бюджет це витримував, але потім фірма, де працював чоловік, закрилася через оці всі події. У мене теж заробіток упав, хоч я й працюю через Інтернет.
Недавно я попросила маму віддавати частину пенсії. Але у відповідь почула відмову. Мама заявила, що відкладає на своє прощання. Вона хоче, щоб її проводили в останню дорогу, як належить, тому їй потрібно зібрати велику суму.
Я хотіла якось обговорити це питання, але вона ніби не слухала і не чула. А коли я запропонувала мамі продати її будинок в селі, адже зараз багато людей виїздяить зі своїх домівок і хтось би міх придбати мамину хату, вона лише обурилася. Вона хоче, щоб будинок залишився у нашій родині, бо його ще дід своїми руками збудував. Та й, щиро кажучи, багато грошей ми б за нього не отримали.
Ось тепер ходжу і думаю, що робити далі. З одного боку, розумію, що мама мене виростила і тепер моя черга про неї піклуватися. З іншого боку, відчуваю образу за те, що вона відмовилася допомагати, а нам дійсно важко фінансово.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.