Добре, що правда відкрилась, а то якась образа все ж залишалася в серці.
Запрошення на весілля тітці Ганусі я вручила особисто. Якоюсь вона мені видалась суворою, а може розчарованою. Я не розуміла в чому справа. Вона навіть чаєм не пригостила, хоча завжди була до мене люб’язною. Я списала все на “поганий день”. Але на самому весіллі зрозуміла, що все серйозно – хрещена мама, яка душі в мені не чула, на весілля так і не прийшла. Лише через деякий час я дізналася, в чому причина.
У дитинстві я не заздрила Попелюшці, адже у мене була своя особиста Фея-Хрещена. Мамина найкраща подруга з золотими руками.
Принцесою я була кілька разів на рік: на свій день народження, на Новий рік і іменини. Сукні, зшиті хрещеною, були неймовірно красивими.
Кришталевих туфельок не вистачало, але років в п’ять цю проблему я вирішила, напнувши на ноги бабусині салатниці з серванта. Образ був далекий від ідеалу, мене не похвалили за винахідливість, зате у мами з’явилася кумедна історія з життя її доньки.
Ще перед шкільним випускним ми з тіткою Ганусею домовилися: наступну сукню вона зшиє мені на весілля. Як вона нарікала, що у неї син, а не дочка, коли підбирала фасон.
Я тоді думала, що до цієї події як до столиці пішки, але помилилася: заміж я зібралася на третьому курсі. Мама розповіла про це моїй хрещеній, але вона тільки скупо привітала. І все.
Я вирішила зателефонувати їй і поцікавитися обіцяним нарядом.
– У мене зараз дуже багато роботи, я не зможу, – відповіла тітка Гануся, і образ феї почав розпливатися, поступаючись місцем суворій реальності.
Мрії, мрії… Довелося йти і купувати весільну сукню в салоні.
Запрошення хрещеній я вирішила вручити особисто в руки. Зайнята людина, не біда. Ну і нехай, з обіцянкою! Головне, щоб вона прийшла.
– Я постараюся, дякую, – скупо подякувала вона, навіть не запросивши на чай.
На весілля хрещена не прийшла. Сильно сумувати часу не було: навчання, ще турботи про чоловіка. Можна сказати, що життя поглинуло мене з голови до ніг. І тільки недавно мама розповіла причину настільки сильної зайнятості тітки Ганусі.
За пів року до нашого весілля, Стас, син хрещеної, закінчив університет. Перед цим він був в армії за власним бажанням. Після отримання диплома Стас зібрався шукати роботу. Але його мама вирішила, що він ще встигне наробитися, і запропонувала йому взяти відпустку довжиною в рік.
– Я ж не думала, що так вийде, – процитувала мама свою подругу, – і він так облінивиться. Я ж як міркувала: десятий-одинадцятий клас пройшов під егідою репетиторів – ні дня вільного; потім армія, де теж далеко не курорт; потім університет, бюджет, Стас знову вчився не покладаючи рук. Диплом, пошуки роботи.
Влаштувався б, там два кроки до дружини, дітей і іпотеки. Ось і вирішила: а нехай він відпочине! Рік, не більше. Стала всі підряд замовлення брати, щоб нам зі Стасом грошей вистачало. Рік минув, настала пора роботу шукати. А він…
А він взяв і одружився. Не маючи роботи і живучи з мамою. Наречена вже на п’ятому місяці була. Стас просто привів свою даму і поставив мати перед фактом.
Зрозуміло, що часу на пошиття весільної сукні у неї не було. І до мене на весілля тітка Гануся посоромилася йти: “Гаразд би просто гість. Але я ж хрещена! Як я могла з порожніми руками припхатися?” А розповідати про те, що коїться вдома їй було соромно.
Стас так нікуди і не влаштувався. Він і його сім’я сидять на шиї бідної тітки Ганусі. Внучці вона рада, ночами шиє чарівні сукні і косинки. Днями вона працює, як кріпосна, без відпочинку і перерв на обід.
Ось тільки чи надовго її вистачить, з таким темпом життя? Ще й трьох людей на собі тягнучи, двоє з яких цілком собі дієздатні? Каже, що впорається. І що сама винна.
Дізнавшись про життя хрещеної, я згадала своє дитяче почуття переваги над Попелюшкою і задалася питанням: а яка доля казкової Феї-Хрещеної, яка залишилася за кадром і епілогом?
Попелюшка з принцом, ясна річ, жили довго і щасливо. А вона? Чистила палац і няньчила нащадків, забезпечуючи тим самим “довге і щасливе” життя Золушки?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
