Зараз, коли ми вирвалися з гарячого району і осіли в Чернівцях, як ніколи розумію, що треба радіти кожній миті життя і ні в чому собі не відмовляти. Але чоловік не хоче давати більше грошей на сім’ю!
Ми одружені з Дмитром вже 10 років. Ще тоді, коли почали жити разом удвох, домовилися, що чоловік мені перераховує певну суму на витрати – їжу, одяг, щось в будинок купити. Сам він оплачує квартиру, яку ми зараз орнедуємо в Чернівцях, собі одяг купує також сам. Він програміст і заробляє нормально, при цьому не прив’язаний до конкретного місця роботи.
А мені цієї суми раніше впритул на все вистачало. Я доглядала за собою, купувала завжди хороші креми, гарний одяг, косметичні процедури відвідувала. Вивчила німецьку, пішла на роботу, стало ще краще жити.
Потім народилася перша дитина, пішла у декрет. Не встигла вийти на роботу – друга дитинка. Грошей стало ледве вистачати на всі витрати.
Раніше нас було двоє, тепер стало четверо, а бюджет уже 10 років на мене у Діми той самий. Я трохи почала економити на собі, купувати дешевші креми, одяг тільки на розпродажах з дешевих магазинів, одна пара взуття на зиму, одна на літо, у косметолога не була вже 2 роки.
Ще доводиться допомагати фінансово мамі та молодшому братові, цього не уникнути. Старший брат просить кожен місяць у борг, але не завжди може віддати хоча б частину позики.
Зараз ми виїхали з Херсонщини в Чернівці, винаймаємо тут житло. На роботу мені з дітьми поки що не світить.
Пробувала кілька разів говорити з чоловіком про підвищення суми на бюджет сім’ї, що 10 років це одна й та сама, а витрати збільшилися. Дмитро відмовляється, каже, що в нього зараз дохід теж не особливо збільшується, і що у нього багато інших витрат (купив машину недавно у кредит), і що якби я не допомагала своїм родичам, то в мене вистачило б грошей на все.
Щоразу переступаю через себе, прошу додати грошей, коли наприкінці місяця на рахунку мінус, а він знову допитується, мовляв, куди знову все витратила. У той же час я знаю, що в нього щомісяця різна зарплата, і те, що він мені дає, це навіть не половина, а третина. Решту відкладає.
У Діми кілька банківських рахунків із добрими сумами. Каже, що скільки б він мені не давав, я примудрюся все витратити, і він так не зможе відкладати на освіту дітей, на відпустку, на майбутнє, на непередбачені витрати.
Але ж живемо ми зараз, а не в майбутньому! Мені 42 роки, хочеться добре одягатися, доглядати себе, щоб зберегти красу.
Взаємини у нас з чоловіком хороші, не конфліктуємо, не кричимо ніколи, поважаємо одне одного, жартуємо, сміємося щодня, разом ми – чудова команда. Але в мене скінчилися аргументи, втомило це – кожну копійку просити. Не знаю, як ще говорити з ним про підвищення мого бюджету, щоб переконати у своїй правоті.
