Зараз мені 57 років, але виглядаю років на 10 молодше. Ніні, так звуть мою подругу, – 24 роки. А познайомилися ми більше чотирьох років тому і дружимо дотепер.
Багато тут можуть дивуватися, що може бути спільного між чоловіком і дівчиною з різницею у віці у 33 роки.
До багатеньких «папіків» я не належу. Але перш ніж почати історію наших відносин, я трошки розповім про себе і Ніну.
Я військовий пенсіонер. Після відставки переїхав до провінційного містечка, на батьківщину моєї дружини.
Діти дорослі і у них свої сім’ї. Відносини з дружиною (вона моя ровесниця) з віком охололи. Живемо, як брат і сестра років з 50.
Сидіти з вудкою на березі річки мені швидко набридло, і я вирішив зайнятися своєю улюбленою справою. З дитинства у мене було хобі – фотографія. Я відкрив фотостудію, де сам же був і фотографом. Ніні, коли ми познайомилися, ще не було і 20 років. Вона була студенткою 3-го курсу нашого місцевого університету. Сирота з п’ятирічного віку при живих батьках, після розлучення її батьки відмовилися від неї.
Виховувала її бабуся, мати батька. Мати з нею ніяких стосунків не підтримувала, ну а батько іноді бачився, коли приїжджав провідати з новою сім’єю свою матір. Але дочці нічим не допомагав. Закінчивши школу в сусідньому райцентрі, де Ніна жила з бабусею, вона вступила до університету в нашому місті разом зі своєю близькою подругою. Жили вони разом у студентському гуртожитку.
В університеті у неї з’явився хлопець, з яким вона зустрічалася майже 2 роки. Але так вийшло, що його забрала її краща подруга. Ми познайомилися вже після цього.
Ніна прийшла зробити собі портфоліо для соцмереж. Вона нагадала мені дівчину з моєї юності, в яку я був закоханий. У шкільному віці я був боязким і сором’язливим з дівчатами. У військове училище пішов тільки для того, щоб стати справжнім чоловіком, а моя дружина стала першою моєю дівчиною.
Ніні я зробив фотосесію чисто за символічну плату. Поговорили, попили чаю. Вона трохи розповіла про себе, і мені захотілося їй чимось допомогти. Вона володіє модельною зовнішністю і дуже фотогенічна. Я запропонував їй підробляти в моїх рекламних проектах. Гроші в провінції не великі, але все ж. Вона погодилася. Мені було приємно її фотографувати, спілкуватися з нею. Поступово у нас зав’язалися довірчі, дружні стосунки. Вона ніколи не спізнювалася на зйомку, була відповідальна. Часто після лекцій вона допомагала мені в студії з прибиранням. А у вихідні, якщо не виїжджала до бабусі, працювала у мене помічницею: робила ксерокопії, ламіновані документи, приймала замовлення і друкувала фотографії.
Весь вільний час вона проводила зі мною. Якщо не було роботи, просто сиділа в інтернеті за компом. Поступово я навчив її фотографії. Вона вже сама могла фотографувати на документи, навчив працювати в фотошопі. Брав із собою в якості помічниці на весільні та корпоративні фотозйомки. Звичайно, я оплачував її працю.
Коли у Ніни був двадцятирічний ювілей, я запропонував їй відзначити його у мене в студії з її друзями. Вона не планувала святкувати свій день народження з ровесниками. Після зради близьких їй людей, Ніна трималася на відстані.
На мою пропозицію вона погодилася, але запрошувати нікого не стала. Поки вона була на лекціях, я накрив в студії шикарний стіл з фруктами, шампанським, тортиком, цукерками, кошиком троянд і романтичною музикою. Моїм подарунком була шикарна фотокнига в шкіряній палітурці, де були кращі фотографії Ніни з минулих фотосесій і фотопрогулянок. Над дизайном я працював майже 2 тижні.
Свято вдалося. Ніна була під враженням. І коли ми з нею танцювали, вона несподівано поцілувала мене в щічку. Я відчував себе ровесником Ніни, повним сил. Ми обоє чудово розуміли, що майбутнього у наших відносинах немає. Та й вона не вимагала від мене нічого. Просто Ніна весь свій вільний час проводила зі мною. Вона стала незамінним помічником в моєму маленькому бізнесі.
Відносини були дуже теплими і дружніми, а іноді і дуже близькими. Я чим міг їй допомагав, підтримував її у всьому. Обділена батьківською любов’ю, Ніна тяглася до мене.
Так тривало більше двох років, аж до закінчення університету. Після отримання диплома вона на час поїхала до бабусі. Перший час зідзвонювалися, листувалися в соцмережах, а через кілька місяців вона безпричинно видалила всі свої акаунти і змінила номер Я так і не зрозумів, що сталося. Мені не вистачало її. Але життя тривало.
Місяців чотири тому Ніна з’явилася, залишивши мені повідомлення в соцмережі з «фейкової» сторінки. Я дізнався, що вона вже більше року як заміжня.
Ніна вибачилася, що обірвала всі контакти зі мною. Живе в рідному селищі з чоловіком та свекрухою в будинку чоловіка. Роботи в селищі немає. Сімейні стосунки з чоловіком складні, шлюб не вдався, постійні докори «шматком хліба» з боку свекрухи.
Ми спочали знову спілкуватися через соцмережі. А місяців зо три тому я фотографував на весіллі. Як виявилося, це були родичі по лінії чоловіка Ніни, і думаю, замовлення було саме за порадою Ніни.
Ми зустрілися. Нам було важко стримуватися, щоб не видати себе. Тільки до кінця весілля, коли гості і її чоловік були вже веселі, ми змогли усамітнитися. Ми знову спілкуємося з нею кожен день в соцмережі. Дзвонити сам не дзвоню, щоб не підставити її, ну а Ніна, при нагоді, мені дзвонить сама. Після того весілля ми з нею не почали зустрічалися, але чекаємо вдалого випадку.
Я в курсі всіх її новин в житті. Вони збираються переїхати в моє місто, оскільки з роботою у нас значно краще. Ніну я відразу ж візьму до себе в фотостудію. Мені її не вистачає. Намагаюся робити все, щоб її не скомпрометувати і не підставити перед чоловіком і ріднею. Як буде далі, я не знаю. У мене рано чи пізно роки візьмуть своє.
Одне я вирішив чітко: прийняв рішення з часом подарувати їй свою фотостудію. Поки вона про це не знає. Але я хочу, щоб Ніна стала самодостатньою і незалежною від чоловіка і не чекала чергових «подачок» від нього і його рідні. Я хочу, щоб ніхто їй не дорікав «шматком хліба». Я кохаю Ніну, і це вже назавжди, поки я живу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
