Зараз мені 71 рік. Усвідомлення того, про що я зараз розповім, трапилося зі мною у мої 39 років після розлучення із чоловіком. Я переживала розставання з Микитою досить довго і не просто – відсторонилася від спілкування з друзями, чоловіками, багато часу проводила на самоті і часто поринала у спогади. Було важко усвідомити, що тепер я надана сама собі, нікому особливо не потрібна, навіть вже майже дорослим дітям.
Але потім я відчула цілковиту гармонію. Подруги допомогли вийти з пригніченого стану – з ними я досі на зв’язку, – вони були поруч у скрутні моменти, підтримували. Крім того, робота допомогла переключитися на себе: почала захоплюватися вокалом і навіть викладати його! Напевно, саме тоді я зрозуміла, що хочу і можу повноцінно існувати без зайвих людей поруч. Що хочу бути сама. Після розлучення, звісно, були у мене серйозні стосунки. Один друг, наприклад, кілька разів пропонував з’їхатися, але я не хотіла. Через кілька років його таке спілкування втомило, і стосунки припинилося.
Люблю бути сама і не відчуваю смутку чи тугуи. Навпаки, так спокійніше й простіше — не треба підлаштовуватися під іншу людину, турбуватися про неї та жити у пошуках компромісу. Але в мене є двоє дітей від колишнього чоловіка та онуки, взаємини з ними дуже добрі. Ми не обговорювали тему самотності, але сподіваюся, що вони підтримують мене.
Зараз я на пенсії, мені 71 рік, живу за досить звичайним графіком — читаю книги, дивлюся фільми, займаюся плаванням. Люблю своє життя. У фітнес-клубі у мене є подруги, з якими ми проводимо час разом. Я ніколи не приховувала, що почуваюся повноцінною та щасливою на самоті, і мене ніхто не засуджував за мої погляди. Принаймні серед знайомих таких людей не було. Запитували, звичайно, особливо у молодості. Найчастіше запитання – «Чому не виходиш заміж?». Я у відповідь усміхалася.
Далі діти виросли, народилися онуки, а подібні фрази продовжували звучати. Нині їх, звичайно, менше. Та й я стала набагато спокійніше реагувати на такі слова і запитання.
Кожен так чи інакше прислухається до поклику серця, а воно ніколи не обдурить. Важливо це пам’ятати. Але перш ніж сказати “ні”, я завжди думаю. Моя улюблена фраза: якщо хочеш піти і зачинити двері – подумай, як потім її відкриватимеш. Бажаю вам гармонії і щастя!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com