На старість Ніна Степанівна залишилася одна. Вона все життя прожила у великому місті, одна у трикімнатній квартирі. Вся її сім’я – чоловік та донька – з волі долі давно полинули у засвіти. Сусідки-подружки колишні, хто наказав довго жити, хто поїхав до онуків. І бабуся сама залишилася серед незнайомих людей.

Засумувала Ніна Степанівна, занедужала та покликала далеких родичів попрощатися з нею та виконати її останнє бажання. Двоюрідні племінники приїхали, і ось що вони почули від тітоньки, у якої в дитинстві часто гостювали і любили її, як і раніше.

Прохання бабусі було таким, мовляв, згодна вона заповідати рідні свою квартиру, а їй замість неї купили б невеликий будинок у селі або за селом, на березі річки Десни, і щоб ліс був недалеко, і щоб сусіди хороші. Та й залишили її там доживати. А будинок вона теж одразу і заповідає тому із племінників, хто перевезе бабусю до села.

Родичі погодилися, склалися, купили будиночок для бабусі, а самі поїхали по своїх домівках, життя не стоїть на місці, у всіх свої турботи, свої справи. Їдучи, племінники прощалися з бабусею назавжди, аж розплакалися, шкода було тітоньку. Залишили свої телефони сусідам, щоб дзвонили, якщо що. Щиро думали, що й року жінка не протягне, так погано почувалася.

Минув рік, настало літо. Звісток із села немає жодних, ні поганих, ні хороших. “Може і сусіди того…” – подумали племінники і поїхали до будинку тітоньки, впевнені в найгіршому.

А їх зустрічає на порозі спритна та енергійна, засмагла і весела тітонька, яка явно нікуди не збиралася. Ось уже вона зраділа гостям, навіть пирогів напекла. На стіл подала овочі та фрукти зі свого саду, пригощає, просить погостювати довше.

Скажете – не буває так? А ось і буває, бабуся Ніна Степанівна й досі жива. Тепер у неї не тільки город і сад, а важливіше заняття – справжній бізнес. Теплицю звела за допомогою місцевих умільців, а овочі на базарі продає, каже, що земля та робота на землі її зцілили. Бабусю полюбили в селі, у неї з’явилися подружки, з якими вона вечорами чаює та спілкується.

Чи треба засмучуватися, що молодість пішла, чи не краще залишатися молодим душею і в будь-якому віці постаратися знайти своє місце у житті?

А зараз Ніна Степанівна ще й прихистила у себе двох дітей своєї пленмінниці – малечі дуже подобається на свіжому повітрі, а Ніна Степанівна радіє, у неї додалося сесну життя.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.