fbpx

Зателефонувавши з лікарні всім знайомим, зрозумів – нікому я в цьому житті не потрібен. Ще трохи посидів на незручній табуретці, набрав номер телефону колишньої дружини. Не дарма ж я її тиждень тому “підловив” в супермаркеті. Зі мною вона така красива та щаслива ніколи не була. Навіть злість тоді взяла. Можливо це вона “косо” глянула, і все пішло наперекосяк

Зателефонувавши з лікарні всім знайомим, зрозумів – нікому я в цьому житті не потрібен. Ще трохи посидів на незручній табуретці, набрав номер телефону колишньої дружини. Не дарма ж я її тиждень тому “підловив” в супермаркеті. Зі мною вона така красива та щаслива ніколи не була. Навіть злість тоді взяла. Можливо це вона “косо” глянула, і все пішло наперекосяк.

***

Юра помітив колишню дружину в супермаркеті. І не впізнав. Побачив і не повірив своїм очам. Замість сумної, бляклої і повної, старшої за свій вік – модна, з вогником в очах, на високих підборах.

Весела, легка, впевнена жінка. Вирішив поспостерігати за колишньою. А та розплатилася на касі, юркнула і не помітила Ореста. Було прикро, а чому – незрозуміло.

Весь вечір у нього крутилася в голові думка “Як змінилася”.

Підійшовши до дзеркала, невдоволено глянув на набрякле обличчя, неголену щетину, втомлені очі. Підібравши живіт, він зітхнув і побрів в кухню. Відкривши холодильник, знайшов тільки яйця. Спустошивши чергову банку пінного, посмажив яєчню.

Через два дні Орест зламав ногу. Як недоречно! На роботі не здав проєкт, і ця подія напередодні скорочення! Лаючись, він телефонував всім знайомим, хто б міг забрати його з лікарні. У всіх були справи.

– Буду знати, прийму до уваги! – повторював Орест, сидячи в коридорі з холодним гіпсом на нозі. Як не просив сучасний пластиковий гіпс, черговий травматолог “закатав” ногу в звичний гіпс, який повинен висохнути і бути комфортним. Це за словами лікаря.

Згадав в останню чергу про колишню, і тому, що бачив недавно в магазині. Сумніваючись, набрав і її номер.

Через годину був у квартирі. Колишня дружина привезла Ореста додому. Довела до квартири, вивчила зміст холодильника, стан квартири і пішла.

– Слава Богу, – вирішив Орест, і заспокоївся. Через десять хвилин повернулася колишня з двома сумками продуктів. Мовчала розклала продукти, простягнула знеболююче. І грюкнула дверима.

На наступний день колишня знову прийшла з каструлею борщу. Не кажучи ні слова, навела порядок в квартирі. Орест хотів лаятися, що в чужій квартирі нічого господарювати. Але навколо був не те що безлад. Це був барліг холостяка, в якому ніколи не прибирали.

– Нічого ходити! – лаявся Орест. Йому вже набридло щоденне відвідування, прибирання, борщі.

– Я у відрядження їду на два тижні. Продукти принесла, порядок навела. Видужуй! – сухо промовила колишня.

Нога болить, все дратує. Безпорадність, чотири стіни, відсутність грошей і скорочення. Додалася злість на дружину, хоча і колишню.

– Нехай красива, але не мудра, – розмірковував Орест. – Я б не став допомагати їй. Навіщо… – злився на жінку. – Ні, не у відрядження поїхала. На побачення пострибала, он як нарядилася і помолодшала.

Колишня відвідала Юру через два тижні. Той уже ходив на милицях, його відвідували друзі-товариші.

– Життя налагоджується. Ось тільки нога загоїться і роботу можна шукати, – сміявся Орест. А сам собі не вірив. Нога то заживе, а роботу знайти складніше!

Згадав ім’я колишньої дружини. Став думати “а раптом”. Почав спостерігати за нею в соціальних мережах, дзвонити по вечорах. Зрозумів, що знову закохався в свою колишню.

Через два тижні закінчилися гроші. Орест скреготав зубами при кожному русі. Нога боліла, все дратувало. Ходити неможливо, тільки дострибати до кухні і у ванну кімнату. А по відчуттях, що дров нарубав. Продуктів немає, роботи теж. Квартиру потрібно звільнити, іншу шукати – оплачувати нічим.

– Нееее, друган! Моя Юлька не дозволить, у мене ще матінка стара живе. Ось, якщо в гаражі тобі тиждень перекантуватися, – серйозно запропонував друган Василь.

– Ну, гаразд, світло в твоєму гаражі є, ти тільки мені питної водички підкинь, – незадоволений пропозицією, Орест погодився на гаражне існування.

– А, що, там стільки банок з солінням, варенням, навіть з тушонкою! Чайник електричний теж є. Макаронів і кашок прикупимо, і ти навіть зиму перезимуєш! – пожартував друг.

Робити нічого. Гараж, так гараж. Склав пожитки і пошкандибав в гараж. Василь попереду ніс сумки з речами.

Звичайно, в гаражі жилося не солодко. Телефон не сплачено, інтернету немає, вода з супермаркету, душу і туалету немає. З благ цивілізації тільки електрика. Купа непотребу навалено на полицях уздовж стін. Орест два дні протягнув, завдяки результатам пошуку старенького телевізора. На третій день завив від нудьги і болю.

Увечері прийшов Василь з колишньою дружиною. Винно м’явся біля входу, ніби він не господар гаража, а випадковий перехожий.

Колишня по-хазяйськи увійшла, заткнувши ніс, вийшла через секунду. Слідом забіг Василь:

– Там твоя каже, що може оплатити на пару місяців хату. Але гроші тепер буде в борг записувати. Як одужаєш, віддаси сповна. Погоджуйся. Орест, ну, давай… – розпливаючись в широкій посмішці, шепотів друган.

– Ти де її знайшов? – невдоволено прошипів Орест.

– Так вона в моїй в майстерні м’ясорубку в ремонт здавала, – почав виправдовуватися Василь.

Орест знову перебрався в свою орендовану квартиру.

Записав свій борг в зошит. Борг в цифрах збільшувався. Збільшувалася нелюбов до колишньої. Згадав, що не міг терпіти її “правильне” життя. Злився на себе за безпорадність і відсутність грошей.

Колишня допомогла з пошуком роботи.

– Ну навіщо ти мені допомагаєш? Ми ж розлучені?! – запитав Орест, коли виплатив борг колишній дружині. – Я ж тебе навіть по імені не називаю, твоє ім’я терпіти не можу.

– Знаю, ти завжди моє ім’я забував. – засміялась колишня. – Так твоїй матері я обіцяла, що якщо що, її сина в нужді не кину, допоможу. Гарна жінка була, твоя мама.

– Так, моя мати завжди за мене турбувалася. Я з дитинства був ще тим подарунком. Дякую тобі за допомогу. – насупився Орест, згадавши матір.

– Ну, видужав, робота є, тепер сам впораєшся, – по-діловому зробила висновок колишня. – У мене справ багато і особисте життя теж. Через два тижні весілля. Так що, прощавай.

Орест полегшено видихнув. Обідня перерва закінчилася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page