Здзвонилися ми сьогодні з сестрою, обговорили і склали плани на вихідні: поїздка на дачу, в парк, похід у кіно-театр, роледром, музей, до подруги на каву, полежати з цікавою книгою, магазини, збори батьківського комітету на танцях, генеральне прибирання, прання, прасування, готування, до подруги пофарбувати їй волосся, прийом гостей.
Плани у нас з сестрою майже завжди однакові, дуже схожі. Ось тільки втілюємо ми їх геть по різному. Моя сестра Таня, яка на вісім років старша, встигає все: дім і побут, робота, з синами поговорити, і час для цікавого спектаклю чи книги знайти.
А ми з чоловіком, провалявшись всі вихідні за серіалами, в неділю ввечері беремося разом за прибирання. Коли я розповідаю про це Тані по телефону (бо ми живемо в різних містах) – то вона, м’яко кажучи, трохи здивована, і нотки совісті-заздрості трошки є з обох боків, це у нас взаємно. Я заздрю по-доброму їй, вона – мені.
Пам’ятаю, у школі був єдиний предмет, на якому мені завжди ставили у приклад сестру – це трудове навчання. Я дуже старалася, правда, але досі пам’ятаю пошиту мною нічну сорочку, в яку чомусь не пролізла голова.
Все, що робить моя сестричка – верх ретельності та акуратності. Хоч це вишивка, хоч в’язання, порядок у квартирі чи нарізка ковбаси на святковий стіл.
Її свекруха якось їй сказала, що і в 40 років у неї ніколи в шафі не були так акуратно складені речі, як у сестри в 29. Ну, я теж не можу сказати звичайно, що у мене при відкритті дверцят шафи щось валиться на голову (хоча буває, що гріха таїти), але все ж.
Я можу з упевненістю сказати, що моя сестра – ідеальна господиня, і поспостерігавши за нею багато років, я дійшла висновку, що це не інакше як стан душі і Божий дар. І при цьому, що цікаво, без якогось штучного прагнення перфекціонізму, а все в неї дуже природньо.
Цікаво, що ви вкладаєте у поняття ідеальної господині? Чи є у вас приклад такої, як ось у мене – Таня? А може, ідеальна господиня – це ви самі? Буду вдячна за відгуки! Всім доброї мирної ночі!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну