Живемо ми з чоловіком Михайлом і синочком з моєю мамою і бабусею. Квартира трикімнатна і поділена на частки: майже половини квартири – моя, ще частка моєї тітки і решта –  матері.

Син у нас довгожданий, лелека кілька років старань до нас не прилітав. Але мама онуку не надто раділа, не допомагала мені майже, коли малюк народився, і не сказати, що дуже любить Данилка. Зараз синочку 3 три роки, і сталося диво!

Ми з Михайлом дізналися, що у нас буде ще одна дитинка! Звичайно, я поділилася радістю з мамою, але такої реакції я не очікувала! Тепер взагалі не вважаю її рідною людиною!

Мама заявила, що або ніякої дитини, нічого, мовляв, тут дитсадок плодити, або якщо ми вже вже вирішили народжувати – то он двері і ми можемо йти на всі чотири сторони.

Розумію що квартирне питання дійсно є,  ми живемо в найбільшій кімнаті, а бабуся з мамою – у менших. Але попри це всім місця вистачає! Я нікуди не хоче переїздити, чоловіку тут дуже зручно до роботи добиратися, та й це мій рідний район, тут подруги, салони мої, які я відвідую, садочок, куди почав ходити Данилко.

Мама ж волає, що геть місця не буде, нікуди ще одне ліжко ставити, каже, що спокою й тиші ніколи не буде, що вона ще заміж у свої 55 збирається, а через нас і наших дітей не може влаштувати особисте життя.

Мама навіть сказала, що виплатить мені за мою частку протягом пів року. Але вибачте, продам чужим людям я свою частку вигідніше, якщо на те пішло! Збираюся днями на консультацію до юриста сходити, а що мені ще лишається?

Читайте також: Їй, а не мені, уявляєте! Терплю це вже два місяці, але все ж таки збираюся подати на розлучення. Я прокидаюся – Сашка вже немає поруч, старається для неї біля плити, або вже навіть у неї в спальні. Вийшла я заміж два місяці тому, розписалися ми з Олександром. Прийшла жити до чоловіка й свекрухи, живемо ще неповних два місяці, але хочу розлучитися, бо це щодня повторюється! Може, це й нормально, але в мене вже дах їде

Щиро кажу, що не думала почути від мами таке, ну як так можна??? Мені завжди допомагала моя бабуся, але вона вже слабка, не хочу їй це все розповідати, хвилювати її. Вона погано чує і живе вже в своєму світі у своїй кімнаті, виходить тільки на кухню.

Подзвонила я й тітці яка живе в Чергнігові, розповіла про дитину. Але вона сказала, що в наші чвари втручатися не буде, а свою частку мамі віддавати не збирається.

Я така розгублена, чесно кажучи. Тут би радіти, що я знову стану мамою, а не виходить через маму і її несправедливе ставлення до нас.

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”

Фото ілюстративне, авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.