Я звичайна молода жінка, одружена кілька років. Живемо з чоловіком на орендованій квартирі, обоє працюємо, всім задоволені, дітей поки що немає, та й з такими подіями в країні і поспішати не хочемо.

І тут в наше місто перебирається з Одеси моя мама. Оселилася у своєї шкільної розлученої подруги. Мамі 55 років, вдова вже майже три роки.

Я дуже любила свого батька, ми завжди довірливо спілкувалися та чудово проводили час. З мамою теж добрі стосунки маю, але не без конфліктів іноді. Є у мене й старша сестра, яка мешкає з мамою в одному будинку, але останні шість місяців у від’їзді за кордоном.

У мене не проста розумова робота, і мене втомлюють часті дзвінки від будь-кого. Віддаю перевагу месенджерам, повідомленням. Але мама дзвонить кілька разів на день! Ще кілька тижнів тому я почала їй говорити про те, що не готова вислуховувати щодня щось погане, ці всі недобрі новини, можна й про позитивне поговорити.

Я намагаюся зрозуміти маму, як їй не просто зараз, зокрема фінансово. намагаючись допомогти, я залучила її навіть до підробітку у своїй сфері. Але це не особливо допомогло.

У розмовах з мамою тепер фігурували чи робота, чи якісь скарги на житя. Мені ставало все важче вислуховувати, я попросила дзвонити рідше і писати краще повідомлення. Але мама мене почула лише на кілька днів, потім усе стало на свої місця.

Коли я пояснила, що я заміжня і в цілому стільки часу спілкуватися не здатна, мама відповіла, що вона як мати завжди має бути на першому місці. Вже в цей момент я була вражена. Мої аргументи про те, що я з чоловіком стільки не розмовляю, не почули.

Коли знову у розмові з мамою посипалися скарги, я відповіла, що допомагала їй у міру можливостей. У відповідь, я почула, що я не одна батькам допомагаю, діти її подруг купують матерям машини, надсилають гроші.

Два роки тому я важко накопичила значну суму грошей на потреби своєї сім’ї. Але як не стало батька, я хотіла зробити маму щасливішою і віддала їй всі ті гроші, аби вона на відпочинок до Туреччини злітала. На той час у нас із чоловіком не було навіть уживаної машини.

Але мама просто хоче спілкуватися! А я хочу трохи відпочивати головою. У мене прекрасний чоловік, а у мами скромний зять. Вова тиха, спокійна людина. Але ці часті дзвінки. вимагання проводити з нею час почали і його вже напружувати. А мама лише дметься і повторює, мовляв, усе моє небажання спілкуватися з нею – через нього.

Мені на душі важко, бо я говорю, але мене не чують. Як же порозумітися з мамою?

Допоможіть, будь ласка, порадою.

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.