Живуть батьки чоловіка в селі у своєму будиночку, мають невеличкий садочок і город. Ми часто віддаємо їм нашого 8-річного синочка на вихідні, свята або канікули, на свіже повітря. Свекри завжди його просять, та й Данилко зазвичай з радістю до них їхав.
Але останнім часом щось змінилося, я помітила, що Данилко став якийсь сумний перед візитами до бабусі й дідуся. Питала, в чому справа, малий мовчить.
І ось привезла я минулого тижня його до свекрів, попили зі свекрухою, Галиною Іванівною, чаю, і мені був час їхати, бо в нічну зміну на роботу.
Закрила я за собою хвіртку, аж тут мене гукає сусідка з двору, що напроти свекрушиного.
– Оленко, є хвилинка? Підійди, будь ласка, на кілька слів.
Я підійшла, привіталася з Мариною Василівною. Вона старша років на 10 за мою свекруху, але вони, наскільки я знала, дружать, ходять в гості одна до одної.
Тут мені Марина Василівна і розповіла, що Данилко у бабусі, тобто у моєї свекрухи, «на побігеньках»…
– Раніше я це також помічала, але Данилко був менший, тому вона ще не так часто змушувала його щось «принести-подати». Ну а тепер це ж вже занадто! До мене також приїжджають онуки, я теж їх іноді прошу щось допомогти, але якщо вони тільки мають таке бажання. А Галина що робить: цілий день -«Данилко, принеси, подай, віднеси туди, поклади он там, подай мені або дідусю он те, принеси кухоль води, віднеси у мийку наші чашки, принеси нам з дідусем яблук, застели всі постелі (і це вже по обіді, коли я зайшла до Галини передачу подивитися по телеканалу, який в мене погано показує)»… Одним словом, Оленко, не витримала я, щоб тобі цього не сказати, адже це не нормально, Данилко ж дитина, а не прислуга. А я, як не зайду, тільки й чую: «Данилко те, Данилко се…». При цьому я давно не бачила, щоб вони з ним гралися, чи читали йому… Бігає дитина сама по собі, або мультики дивиться у вільний час… Ти не подумай, Олено, я не хочу вас зі свекрами посварити, і прошу тебе не говорити Галині, що це я тобі розповіла… Але і мовчати далі я не могла. Вам з чоловіком вирішувати, як вчинити…
Мені хотілося повернутися назад і забрати сина, але я стрималася. Треба буде поговорити з чоловіком, малого більш розпитати, щоб не «наламати дров». Звісно, те, що я почула від Марини Василівни, мене засмутило. Стало зрозуміло, чому Данилко вже не з такою охотою до басі й дідуся їде.
Не знаю тільки, як вплинути на ситуацію, не зіпсувавши стосунки зі свекрами, зокрема, з Галиною Іванівною…
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, genealogy.su
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!