iBilingua

Заздрість руйнує все навколо нас, вона закриває нам очі на красу цього світу.

Ми з подругою товаришуємо ще зі школи. Знаємо одна одну як то кажуть з пів слова, і як здавалося, нашій дружбі не має кінця, її не зруйнує ніхто і ніщо в цьому світі.

Спочатку вийшла заміж моя подруга. Було гарне весілля я вже на той час мала хлопця, який пізніше став моїм чоловіком, я така була щаслива за Оксанку адже в нас була цікава юність.

Я часто позичала їй свої речі, ділилась косметикою, взагалі ділились всім, чим тільки можна було.

Десь через пів року і я стала на рушничок щастя. Кілька разів ми ще бачились з Оксаною і її чоловіком, ще як вони жили у батьків Оксани, а потім як вони переїхали жити в інше місто, наші зустрічі ставали все рідшими.

У Оксани народилась донечка, а з нею і приємні клопоти. Часу зі мною балакати вже не було так багато.

Невдовзі я дізналась що у Оксани неприємність, вона розлучається. Я всіляко намагалась її підтримати. Та в мене самої не так все гладко, я стала мамою особливої дівчинки, я наче випала із життя, забула про Оксану, тай вона забула про мене, жодного разу не телефонувала наче мене немає.

Життя минало, моїй донечці минув рік, за цей рік багато чого змінилось в моєму житті, лише хочу сказати я щаслива мама чудової дівчинки.

Зі свого боку я не тримала на Оксану зла за те, що вона мене забула і вирішила перша зателефонувати. З перших слів було зрозуміло, що розмова в нас не та, що була раніше. Я розказала, як ми справляємось з Даринкою, так назвали ми нашу донечку, які в неї успіхи, на що почула: “І тут тобі везе! Ну за що не візьмешся, всюди “зелене світло”. І чоловік на руках носить, і дитина радує…”

Тай ще було багато сказано, та я не хотіла цього чути. Я попросила в Оксани вибачення, якщо чимось її образила, сказала що завжди буду рада її чути і що буду чекати на її дзвінок.

Читайте також: Мене звати Катя, а мою колишню подругу – Леся. Скільки себе пам’ятаю – стільки й товаришували. Колись були інші ігри: “хованки “,”пекар”, “магазин”, “лікарня” та найкраща – це гра з ляльками. Та ми вже давно не діти. Останнє “спілкування” я не забуду ніколи. Наші діти навчаються в одному класі. Нас викликали на батьківські збори. Я просто не могла змовчати

Але у моєї подруги наче “мавпочка” сиділа в голові, вона говорила що нам не потрібне спілкуватися, адже я краду в неї щастя.

Що це таке? Що за заздрість недоречна? Сказати що ця розмова мене здивувала, не сказати нічого.

Як мені бути далі я не знаю. Чи варто рятувати нашу дружбу? Як би ви вчинили на моєму місці? Порадьте мені, будь ласка!

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua