Я прожила з чоловіком 12 років, моїй дочці Галі вже 9 років, жили ми дружно, душа в душу, чоловік носив нас з дочкою на руках, ми для нього були принцеси. За матеріалами
Свекруха дуже любила нашу дочку, ми з нею ніколи не лаялися, вона для мене завжди була хорошим порадником і завдяки її порадам, ми прожили таке хороше життя.
Але ось захвoріла наша дочка і нас поклали в лікарню, чоловік приходив кожен день нас провідувати. А коли ми повернулися додому, з лікарні, то я стала помічати, що чоловік почав від мене віддалятися, він став менше грати з дочкою.
Я тоді подумала, що він просто відвик від нас, адже ми провели в лікарні три місяці. Свекруха теж практично перестала спілкуватися і зі мною і з моєю дочкою, раз в тиждень подзвонить, запитає, як справи і все.
Я не могла зрозуміти, що відбувається, так ми прожили ще рік, а потім чоловік, поки нас з дочкою не було вдома, зібрав свої речі і пішов. Коли я прийшла, то вдома мене чекала записка:
«Вибач, більше так не можу жити, я покохав іншу жінку і йду до неї, аліменти буду платити справно, не дзвони і не турбуй мою нову сім’ю».
Квартира була чоловіка, але він її переписав на дочку, хоча свекруха, як потім виявилося, була проти цього. Вона хотіла, щоб її син квартиру переписав на неї, вона її здавала б і їй була б допомога до пенсії. Це мені потім сама свекруха розповіла.
Спасибі, що хоч не вигнав нас з квартири, а то мені просто не було б куди йти. Можна було, звичайно, до мами, але у неї в квартирі жили вона, моя сестра і дідусь, самі розумієте, що жити там практично ніде.
Свекруха, коли я спробувала з нею поговорити про мою дочку, хотіла їй сказати, що дочка її дуже любить і сумує за нею, то вона мені сказала:
«Значить так, мій син і так багато для вас зробив, я заради спокою в сім’ї сина готова на що завгодно. Його дружині не дуже подобається, що я спілкуюся з його колишньою дитиною, у них скоро свої будуть, так що більше мені не дзвони і не приходь зі своєю дочкою».
Я пішла в парк, сіла і розплакалася, мені було дуже прикро, що свекруха назвала мою дочку колишньою – це що, річ? Це дитина, яка любить її і тягнеться до неї.
Я дала собі слово, що моя дочка ніколи більше ні для кого не буде колишньою. Минув час, я вийшла заміж за хорошу людину, а він виявився рідним дядьком дружини мого колишнього чоловіка.
Він дуже мене і мою дочку любить, і вона його називає татом, а рідного батька, якого вона знає, називає дядьком. Коли колишній чоловік спробував влізти в мою сім’ю, то мій чоловік швидко поставив його на місце і сказав йому:
«Ти ідiот, що втратив таку жінку! І запам’ятай: у неї є чоловік, який за неї глоoку пoрве будь-кому, тому тримайся від неї подалі і старайся мені не потрапляти на очі, а тепер пішов геть ».
Я щаслива, що нарешті знайшовся чоловік, який за мене горою і який дійсно чоловік.
Пройшли роки, Галя закінчила школу, поступила і закінчила інститут, і ось вона наречена, сват зі свахою дуже хороші люди, вони полюбили мою дівчинку, як свою, а ми полюбили їх сина, як свого.
Коли колишній чоловік спробував прийти на весілля до дочки в якості тата, то дочка йому сказала:
«Мій батько – це не той, який мене зaчав, а той, який мене виховав, і я йому кажу сьогодні велике спасибі, а тебе тут ніхто не чекає і тебе сюди ніхто не кликав».
Галя підійшла до мого чоловіка і поцілувала його, а колишній розвернувся і пішов, і більше він не намагався бути, моїй дочці, татом.
«Колишня внучка»? Так ось, тепер вони для нас не те, що колишні, а взагалі ніхто, чужі люди.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
