Знаєте, чоловік Льоня може без докорів сумління з’їсти всю їжу з холодильника. Йому все одно, що будемо їсти я і діти. А ось через останню історію з тортом я розлучатися надумала.

Смішно сказати, але збираюся розлучатися з чоловіком Леонідом, тому що він жере все, що не прикручено.

Смішно то смішно, та жити з такою людиною під одним просто нестерпно. Об’їдати власних дітей – це вже край.

Ситуація виглядає абсурдно, і хтось скаже, що я роздмухую з мухи слона, але спробували б ви самі пожити в таких умовах.

Ми з Леонідом живемо разом уже більше шести років, є сини-близнюки їм ось-ось шість років має виповнитися. Квартира в іпотеці, ми обоє працюємо. Здавалося б, нічого нового, так майже вся країна живе. Тільки ось я все шість років борюся з невгамовним апетитом чоловіка.

Я можу наварити каструлю борщу, якого на тиждень має вистачити, а він присяде і за день його з’їсть. Ще й хліб весь в квартирі з’їсть, дві-три хлібини, аби ви розуміли. Льоня не товстий, він просто великий, але міру ж знати треба. І про інших теж думати треба, про родину, не в лісі ж сам живе.

Бувало таке, що приготую вечерю, поки дітей викупаю і покладу спати, він уже всю вечерю з’їв, мені нічого не залишив. Відповідь завжди одна – ой, я щось не подумав або я думав, ти вже поїла. Перший час мене це навіть розчулювало, він так кумедно червонів при цьому, але роки йшли, а звички у нього не змінювалися.

Поки ми жили в однокімнатній квартирі, було ще більш-менш, а от коли вплуталися в іпотеку, стало туго.

Майже весь бюджет йшов на погашення кредиту, а що залишалося, треба було розтягнути на місяць.
Тільки ось як тут розтягнеш, якщо в холодильнику дочиста все з’їдається в перший же день? Особливо засмучувало, коли готуєш голубці там, або фрикадельки – не встигла відразу поїсти, все, вважай, що цього ти вже не спробуєш. Він навіть дитячі фрукти і кашки для прикорму примудрявся з’їдати.

Скільки разів я з ним сварилася – не перелічити. Пояснювала, що ми з дітьми теж хочемо їсти, а він все з’їдає сам і ні про кого не думає. Леонід оборонявся, заявляючи, що мені варто більше готувати, а то він живе впроголодь. Куди ж більше? У двадцятилітрових каструлях якщо тільки варити. 5-тилітровок вистачало тільки на день.

Зі свекрухою Варварою Степанівною намагалася поговорити, щоб вона синові пояснила. Але вона тільки розчулено згадувала, що синочок завжди добре їв, цього у нього не відняти. А лаятися тут нічого, подумаєш, їжа, придумала я там собі велику проблему.

А ось таки проблема, ви знаєте. Спробуй не скаженіти, коли тато закинув в себе всі котлети, а ти з дітьми порожнім рисом харчуєшся, тому що грошей немає, зарплата тільки через п’ять днів, а в холодильнику порожньо. Сама ще ладно, але діти! Їм потрібно повноцінно харчуватися, а їх рідний батько об’їдає.

Я від цього втомилася, почала купувати продукти і частину відносити своїй мамі, щоб можна було туди прийти дітей хоч фруктами або солодощами побалувати, м’ясом і рибою нагодувати. Але багато хіба з моєї зарплати накупиш?

Про те, що чоловіка не переробиш і тут тільки розлучення, волала остання ситуація, після якої я з’їхала з дітьми до мами. У хлопчаків був день народження, я їм пообіцяла торт зробити. Вони замовили, що хочуть в начинку, я його приготувала.

Робила вночі, бо вдень просто немає часу, я ж працюю. Наступного дня думала відіспатися, все одно з роботи відпросилася. Всю ніч стирчала на кухні, духовка в плиті працює ледве-ледве, та поки желе застигло, словом, мороки багато. Вранці, думаю, встану раніше, зіб’ю крем і прикрашу, а поки посплю кілька годинок.

Коли у мене продзвенів будильник, я вийшла на кухню і зрозуміла, що можу йти далі спати. Торта не було. Ні коржів, ні желейного шару, ні фігурок для прикраси. Сини ще спали.

Я зателефонувала Льоні, мене вже колотило всю. Він без задньої думки сказав, що так, він з’їв, смачно вийшло. Залишки він забрав на роботу. Ще й з наїздом таким – ну а що ти хотіла, треба ж мені було снідати.

Тобто, я винна.

Діти залишилися без торта і дуже засмутилися, а я збирала речі, щоб перевезти їх до мами. Буде розлучення.

Свекруха і чоловік вважають, що я влаштувала бурю в склянці, тому що через їжу люди не розлучаються. А я не через їжу їжі розлучаюся. Просто таким способом чоловік показує, як йому на нас байдуже – і на мене, і на дітей. У мене тато свого часу десять років прикидався, що солодке взагалі не любить, щоб мені і сестрі більше діставалося. Я тільки потім дізналася, що він дикий ласун. Просто грошей на три тістечка у нього не було, і він купував два обо одне нам з сестрою на двох.

А Льоня думає тільки про себе і свій комфорт. Сама я б можливо і не риплась. Врешті-решт є і плюс – з таким чоловіком не погладшаєш. Але діти повинні жити в нормальних умовах і повноцінно харчуватися, а не існувати  а не існувати з постійним усвідомленням, що татові на них на них класти.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!