Зовиці навіть на нашому весіллі не було. Живе вона в Києві, і як я чула з розмов, дуже добре там влаштувалася. Тому коли вона зателефонувала, і схвильовано спитала, чи маю я “хвилинку”, мені стало не по собі. Щоб ніхто не вмішувався в нашу розмову, я вийшла на вулицю.
З Юрою ми зустрілися в парку, що коли я була студенткою. Зустрічалися ми два роки, а після освідчення відгуляли скромненьке весілля.
Про батьків чоловіка нічого поганого не можу сказати. Вони прийняли мене, як свою дочку, і відносились дуже добре. Взагалі батьки Юри освідчені люди. Мама більше десяти років пропрацювала головним лікарем клініки, а тато викладач вищої математики в університеті.
Жили ми окремо. Батьки сину подарували ще перед весіллям двокімнатну квартиру. Вихідні ми проводили у його батьків дома чи на дачі. Там чудове місце: невеликий будиночок, лазня та клаптик землі з грядками. Там я й любила копатися.
Від Юри я багато чула про його старшу сестру Юлю, але жодного разу її я не бачила. Вона зайнята людина працює і живе в Києві. На наше весілля вона не могла приїхати, а познайомилися ми лише на Різдво, коли вона приїхала на свята до батьків. Юлі вже 37 років, але вона ще не заміжня, і дітей у неї немає.
Юля виявилася дуже веселою, розумною і приємною людиною. На Різдво вона взяла все в свої руки, керувала нами на кухні, пропонувала приготувати різні смаколики, які там у них готують на свята. Хто її не знав, міг подумати, що вона працює ведучою на весіллях, чи гостинах. Ми якось легко почали спільну мову і добре подружилися.
Почали тісно спілкуватися. Їздили до неї кілька разів у Київ. Юля водила нас столицею, розказувала про кожен куточок. І так цікаво про все розказувала, жоден гід з нею б не зрівнявся. Після довгих прогулянок ми обов’язково заходили до кафе і сиділи балакали.
І ось у черговий такий приїзд за філіжанкою кави Юля розповіла, що хоче свою справу відкрити. Грошей вона трохи має і тепер думає, чим зайнятися. Хочеться незалежності. Запропонувала й мені підключитися. Я була не готова все кидати і переїжджати до столиці, тумі одразу ж відмовила. Та й родичі були проти такого нашого рішення.
Минув час, я вже й забула про цю розмову. Моє життя протікало своєю чергою. Юру підвищили, а я збиралася у відпустку. І ось попиваючи ранкову каву на роботі та мріючи про майбутній відпочинок, я почула телефонний дзвінок. Це була Юля. Вона поцікавилася чи маю я хвилинку, щоб її вислухати, бо дуже хотіла зі мною спокійно поговорити.
Я розуміла, що справа серйозна, тому вийшла на вулицю, щоб ніхто не був свідками нашої розмови.
Виявилося, що поки Юля роздумувала, чим їй займатися, на електронну пошту надійшла якась дуже приваблива пропозиція про партнерство. “Добре” все обдумавши, Юля дала згоду на партнерство. Тоді вона була впевнена, що все дуже добре. Але то були люди, які хотіли на ній нажитися. Вони виманили всі гроші на угоді. Тепер зовиці потрібна допомога.
Не розумію, як можна було розкрутити на гроші таку розумну людину, як Юля. Тепер вона просить у нас з Юрою допомоги. Я спершу сказала, щоб просила гроші у батьків, але їй соромно їм дізнатися, що вона попалась на такий гачок недоброзичливців.
Словом, ось така неприємна ситуація вийшла.
Бережіть себе, і вчіться на чужих помилках!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua