Зовиця, як тільки почула від мене “алло”, стала “налітати” на нас з чоловіком, навіть не привітавшись. – Не думала, що ви такі! Але ж справді, тепер ви власники шикарної квартири в Харкові, де нам до вас! Ми бідні, як церковні миші.
Сім років – саме стільки знадобилося нам із чоловіком, щоб зрештою виплатити іпотеку на квартиру. Адже коли ми з ним відгуляли весілля, житла ми не мали. Жити з батьками не хотілося. До чого ці суперечки та невдоволення потім. От і вплуталися.
За рік Боженька подарував нам сина, а ще за рік доньку. Двоє дітей та іпотека – дуже важко. Але добре, що за декілька місяців після появи дитинки я змогла піти на роботу, сама сиділа із сином. Працювала навіть в положенні. Хотілося якнайшвидше розплатитися і жити спокійно у своїй квартирі.
І ось того року нашу іпотеку було закрито. Отож і вирішили ми це відсвяткувати поїздкою на море з дітьми. Тим більше що вони ще ніколи його не бачили.
Чоловік у мене часом не вміє тримати язика за зубами. Взяв, та й розкуйовдив про нашу поїздку матері своїй, ну а та зовиці. У зовиці теж є син, йому 8 років. Ось і дзвонить вона мені якось.
– Чувала, ви з Олегом на море їдете з дітьми. А в нас не виходить. Візьміть і мого Дмитрика з собою. А то в нас із грошима не особливо.
Я їй і відповідаю, мовляв, Соломіє, у нас теж не мільйони у кишенях. Весь бюджет розписано чітко. А вона мені давай мало не верещати в телефон.
– Ось як? Зажерлися вже зовсім! І квартиру купили, і на відпочинок їздять, а племінника із собою взяти не можуть. Тьху на вас! – Ну і кинула слухавку.
Звичайно, слідом за нею зателефонувала свекруха і відчитала мене, як школярку за те, що так не можна робити. А що я зробила, протизаконно, на відпочинок поїхала?
Словом, Олегу буде наука тримати язик за зубами.
Фото ілюстративне
