Звуть мене Олександра, все життя я жила сама, то дочку підіймала, то університет тягли. І ось дочка заміж вийшла, народила дитину. Сиджу і думаю: все, тепер буду жити, як я хочу, для себе, коханої. Була на дні народженні подруги, и там познайомілася з чоловіком. Таким він тактовним, ввічливим здавався, передбачав всі мої бажання. Подарунки, квіти – все це на мене просто посипалося.
Словом, у мене все сталося: кохання до бебзтями і все таке.
Ми з Ігорем почали зустрічатися, і я вирішила, что пора влаштовувати особисте життя. Запросила його до мене жити, він приїхав з однією торбиною.
Спочатку все було добре, а потім почалося щось дивне. На роботу влаштовуватися Ігор не поспішав, а коли влаштувався, то першу зарплату практично взагалі не приніс, сказав, що борги повертав. А потім його з роботи звільнили, івін остаточно сів мені на шию.
Ігор лежав цілими днями на дивані, вимагаючи від мене смачної їжі, говорив, що я погана господиня и йому це все набридло. А потім почав збирати валізу, а я просила його, аби він залишився…
Ігор сказав, що залишиться лише яко я куплю йому дорогий смартфон.
У мене тоді наче пелена з очей впала, я сама зібрала йому рачі, віддала навіть ті, что я купувала, забрала ключі від квартири й машини, і вистава за двері. Ігор сторопів від цього: щойно я просила его залишитися, а тут через якісь 5 хвилин сама его виставила.
Ось тоді я почула, хто я насправді така! Але мені було бадуже. Я покликала слюсаря, змінила замки, одні ключі віддала дочці, про всяк випадок, другі – сусідці, теж на всякий випадок.
Якось повертаюся додому, а сусідка розповідає, що приходив Ігор, хотів зайти в квартиру, а там замки поміняні, він пішов до сусідки по ключі, а вона не дала, тоді Ігор сказав, що повернеться зі своїми друзями поговорити зі мною.
І справді, ввечері він приїхав з двома друзями, вони почали начебто як мирити нас, але у ваідповідь я просто розповіла, як поводився Ігор, коли жив зі мною.
Хлопці від того, що я їм розповіла дар мови втратили. Потім вони вибачилися. забрали Ігоря і пішли.
Наступного дня мені подзвонив один з друзів Ігоря і запросив на побачення. Я пішла на зустріч, і, хочу сказати, жодного разу не пошкодувала про це.
Зараз ми з Ярославом чоловік и дружина, вже 18 років живемо душа в душу, і все у мене добре, а таких “фруктів”, як Ігор, тепер відчуваю за версту. Ніколи и нікому не дозволяйте маніпулювати своїми почуттями і бережіть своїх рідних!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!