fbpx
Україна
26 років незалежності України: головні події з життя країни

За ці роки країна пережила становлення як парламентсько-президентська республіка, обрала п’ять‚ пише «Сегодня».

24 серпня 2016 року незалежною Україною виповнюється 25 років. За ці роки країна пережила становлення як парламентсько-президентська республіка, обрала п’ять президентів, ввела національну валюту і зайняла своє місце на міжнародній арені.

Не обійшлося і без криз, як економічних, так і політичних. Революція гідності 2014 року став одним з точок відліку у становленні української нації, але після перемоги євромайдан країна піддалася російської агресії. Війна на Сході триває вже більше двох років.

1991. Незалежність, перший президент і СНД

Історичний документ, що поклав початок існуванню незалежної України був прийнятий 24 серпня 1991 року Верховною Радою. Його потримати абсолютна більшість депутатів.

Ухваленню цього документа передовать спроба державного перевороту в СРСР, коли верхні чини уряду Союзу спробували відсторонити від управління нібито в зв’язку з хворобою президента Михайла Горбачова.

Однак ці дії зустріли опір десятків тисяч захисників демократії на чолі з президентом Російської Федерації Борисом Єльциним. 22 серпня спроба перевороту провалилася, а радянським періодом було покінчено. Діяльність КПРС була заборонена, а Горбачов стрімко втрачав свій вплив.

У свою чергу діяльність керівництва Російської Федерації різко посилилася. Якраз в цей момент і виникли умови для проголошення незалежності союзними республіками, в тому числі і Україна.

Для підтвердження Акту про проголошення незалежності України Верховна Рада ініціювала проведення 1 грудня 1991 року республіканського референдуму.

Фактично, вони був потрібен для того, щоб нейтралізувати заяви супротивників незалежності про те, що народ України нібито не підтримує Акт. Крім того, світова спільнота також не поспішала визнавати незалежність України, спостерігаючи, як події розвиватимуться далі.

У списки для голосування було внесено 37 мільйонів 885,6 тисяч осіб, а в самому голосуванні брав участь 31 мільйон 891,7 тисяч осіб (84,18%).

Незалежність підтримали 90,32% учасників референдуму – 28 мільйонів 804,1 тисячі осіб. Фактично, саме результати цього референдуму і послужили фактором остаточного розвалу СРСР.

В цей же день в Україні були проведені вибори президента. За пост боролися колишній секретар ЦК КПУ і голова Верховної Ради Леонід Кравчук і представник опозиційного до радянської влади Народного Руху В’ячеслав Чорновіл.

За результатами голосування першим в історії незалежної України президентом став Кравчук, набравши 61,59% голосів.

Через тиждень після референдуму в Біловезькій пущі під Брестом (Білорусь) відбулася зустріч президента України Леоніда Кравчука, голови Верховної Ради Білорусі Станіслава Шушкевича і президента Російської Федерації Бориса Єльцина.

Результатом зустрічі стала офіційна констатація розпаду СРСР і укладення угоди про створення Співдружності Незалежних Держав.

При цьому Україна, хоч і була державою-засновником СНД, але членом Співдружності не зважала, оскільки не ратифікувала його статут. 19 березня 2014 року в результаті російської анексії Криму Рада національної безпеки і оборони України дав старт процедурі виходу України з СНД.

Цей процес ще не завершився, на даний момент до Верховної Ради України внесено відповідний закон.

1992. Ваучерна приватизація

Приватизація держпідприємств в Україні почалася в 1992 році і ставила перед собою мету роздержавлення власності. У 1993 році народ вперше почув про приватизаційні ваучери, отримавши які в “Ощадбанку”, кожен міг стати власником однієї пятідесятідвухмілліонной частини всенародного надбання.

Власність держпідприємств уряд оцінив в астрономічну суму – понад 520 трильйонів карбованців, тобто один ваучер коштував в 1993 року 10 млн 50 тисяч крб. Але вже до кінця року ці гроші перетворилися в ніщо через кратної інфляції.

При цьому, люди не знали що робити з цими жовто-зеленими папірцями. Їх радили вкладати в акції підприємств, але ніхто не знав ніяких. Більш того, спершу ці “ваучери” заборонялося продавати і купувати.

Це призвело до того, що спочатку приватизацією могли скористатися лише ті люди, які мали вплив на трудові колективи – директора заводів. Вони переконували роботяг вкладати свої ваучери в акції власного підприємства і реально ставали його власниками.

У 1994 році приватизація була припинена, а потім відновлена, але вже на інших умовах, при яких ваучери могли змінювати власника. Почалася їх скупка різними інвестфондами. Десь з 1995-1996 років контроль над промисловими підприємствами стали встановлювати приватні трейдери – торговці газом, металом і сировиною.

Те, що було задумано як інструмент створення товариства співвласників і акціонерів, привело до побудови олігархічного капіталізму. Ваучерна приватизація закінчилася в 1999 році. В результаті мільйони українців так і не стали власниками своєї частки в держпідприємствах.

Читайте також: ЖІНКА-IНВAЛIД ВБUЛA ЧОЛОВІКА МАНІКЮРНИМИ НОЖИЦЯМИ

1993. Страйки шахтарів

Найбільший страйк шахтарів відбувалася з 7 по 20 червня 1993 року. Приводом для її початку стало багатократне (в 3-5 разів) підвищення цін без відповідної індексації заробітної плати.

Але мітингувальники висунули керівництву країни не тільки економічні вимоги щодо перегляду цін і заробітної плати, а й політичні – референдум про довіру президенту.

Верховна Рада України тоді пішла мітингувальників назустріч і виконала їх вимогу – призначила на 26 вересня 1993 року консультативний референдум про недовіру президенту і парламенту.

Після переговорів з чинним тоді президентом Леонідом Кравчуком Рада скасувала референдум і призначила дострокові президентські і парламентські вибори.

1994. Дострокова зміна влади і відмову від ядерної зброї

В результаті масових страйків шахтарів Верховна Рада ініціювала проведення перших в історії незалежної України дострокових виборів президента в березні 1994 року і парламенту в червні 1994 року.

Основним конкурентом чинного на той момент президента Леоніда Кравчука на виборах став екс-прем’єр-міністр Леонід Кучма. Однак в першому турі жоден з кандидатів не зумів набрати більшість голосів. Другий тур виборів пройшов 10 липня 1994 року. За його результатами президентом став Кучма.

10 січня 1994 року Україна відмовилася від ядерної зброї. Великі держави домовилися, що весь ядерний арсенал колишнього СРСР перейде під контроль Росії. Україна деякий час йшла від відповіді на питання, чи буде віддавати вона свої ракети, чим викликала роздратування не тільки у Росії, але і у США.

З обох сторін чинився жорсткий тиск і, врешті-решт, Кравчук підписав відмову. Країна, що мала третій у світі після США і Росії ядерний потенціал, добровільно віддала росіянам боєголовки і крилаті ракети, підірвала пускові шахти, а 43 стратегічних супербомбардіровщіка Ту-160 і Ту-95МС пішли на металобрухт.

У грудні 1994 року лідери України, Росії, США і Великобританії підписали Будапештський меморандум – меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Даним меморандумом України гарантувалося повагу її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, утримання від політичного, економічного або військового зазіхання на її територіальну цілісність і політичну незалежність.

Однак уже в 2014 році одна з країн-гарантів цього, Росія, анексувала український півострів Крим і тимчасово окупувала частину Донецької і Луганської області. У 2015 році Верховна Рада України визнала Росію країною-агресором.

США і Великобританія також заявили про порушення Росією її зобов’язань перед Україною.

1995. Україна стала повноправним членом Ради Європи

Ще в 1992 році Верховна Рада України отримала статус “спеціально запрошеного гостя” в Парламентській асамблеї ради Європи (ПАРЄ), що дозволило українським депутатам брати участь в її роботі.

У тому ж році Рада Європи доручив ПАРЄ підготувати висновок щодо ступеня готовності України до вступу до Ради.

Але тільки в 1995 році висновок ПАРЄ щодо української заявки був позитивний. Після цього Комітет міністрів Ради Європи одноголосно затвердив резолюцію про приєднання України в якості 37-го члена.

Отримавши членство в Раді України не тільки декларувала свою приналежність до європейської сім’ї народів, а й взяла на себе ряд зобов’язань в сфері реформування чинного законодавства на підставі норм і стандартів Ради Європи.

1996. Конституція і гривня

28 червня 1996 року Україна отримала Конституцію. Основний закон приймали в авральному режимі – з 10 ранку 27 червня до 6 ранку 28 червня.

Цьому передувала боротьба за владу між спікером Олександром Морозом і президентом Леонідом Кучмою. Соратники останнього в березні 1996 року запропонував свій варіант основного закону, який приводив до нуля повноваження парламенту, перетворюючи його в двопалатний.

Президент пригрозив Морозу, що винесе цей проект на референдум, і той погодився на прийняття якогось компромісного варіанту. Компроміс був, звичайно, на користь Кучми – президент тепер повністю контролював уряд (призначаючи і знімаючи міністрів) і регіони (знімаючи і призначаючи губернаторів).

Зате парламент залишився однопалатним і зберіг своє життя до чергових виборів березня 1998 року.

До 1996 року Україна жила без національної валюти. У 1992 році на час перехідного періоду в країні було введено тимчасову валюту – український карбованець або купоно-карбованець. Саме карбованці стали жертвою інфляції в результаті економічної кризи перехідного періоду.

І тільки в 1995 році економічна ситуація в країні стабілізувалася, що дозволило ввести в обіг державну валюту України – гривню, перші зразки якої виготовили в Канаді ще в 1992 році.

Грошова реформа проводилася з 2 по 16 вересня 1996 року. У перший її день за встановленим курсом було переведено у гривні ціни, тарифи, зарплати, стипендії та пенсії, гроші на рахунках підприємств і заощадження українців.

Курс тоді залишав 100000 крб за одну гривню. У ці дні в обороті були і обидві валюти, а вже з 16 вересня єдиним законним платіжним засобом в Україні стала гривня.

1997. Великий договір з Росією і перший український космонавт

У травні 1997-го Україна і Росія підписали Великий договір про дружбу і співробітництво.

В угоді закріплювався принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів, поваги територіальної цілісності та взаємної зобов’язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного. Обидві країни ратифікували договір в 1998 році.

У 1997-му в Україні з’явився перший космонавт – ним став 46-річний полковник ВПС Леонід Каденюк, уродженець Буковини. Свій 16-добовий політ він здійснив на американському шатлі “Колумбія”, тому самому, що в 2003-му вибухнув під час посадки разом з екіпажем.

Після повернення Каденюк не став по популярності “українським Гагаріним”, але широко відомий і донині. Злітавши в космос, він зайнявся політикою, був депутатом Верховної Ради і радником прем’єр-міністра України з питань авіації і космонавтики.

1998. Криза через “російського дефолту”

Стабільність і зовнішнє благополуччя економіки протягом усього 1997 року плавно перетекли в глибоку кризу 1998 року. Почалося все в Росії, яка на той час нагромадила величезний борг, збудувавши гігантську піраміду короткострокових позик.

17 серпня Кремль визнав свою нездатність розплатитися за боргами, оголосивши дефолт. Курс рубля впав в чотири рази, банківська система опинилася на межі розвалу. Але і українській економіці, тісно “переплетеної” з економікою сусідів, довелося несолодко.

Ситуацію ускладнили заходи Нацбанку, спрямовані на обмеження грошової маси в країні, які залишили підприємства без вільних коштів, за чим, природно, пішов криза неплатежів, в тому числі і в бюджет, а паралельно впали світові ціни на основний експортний продукт – сталь.

У той же час державі нічим було платити за облігаціями держпозики. Тоді уряд змусило банкірів відмовитися на час від отримання виплат по держпозики, а з нечисленними іноземними власниками домовилися про відстрочку платежів.

І краху фінансової системи уникнути вдалося, так само як і оголошення дефолту. Але без втрат все одно не обійшлося – оскільки вичерпався такий потужний джерело поповнення бюджету, як облігації держпозики, країна зіткнулася з платіжним дефіцитом.

Грошей не вистачало ні на що – ні на зарплати, ні на пенсії, ні, тим більше, на утримання курсу гривні. У підсумку, гривню вирішили поступово девальвувати, одночасно створюючи труднощі тим, хто хотів купити валюту.

До кінця року курс впав майже в два рази. Економіка країни перебувала в жорстокому ступорі і кризу неплатежів. Виходила з цього стану України ще кілька наступних років.

1999. Дозвіл на арешт Лазаренка і підозріла смерть Чорновола

25 березня 1999 загинув відомий політик, лідер Народного Руху і один з реальних кандидатів в президенти України В’ячеслав Чорновіл.

Вночі недалеко від Борисполя Toyota під керуванням Євгена Павлова, в якій знаходилися Чорновіл і прес-секретар Руху Дмитро Понамарчук, на високій швидкості врізалася у раптово розгорнувся і перегородив трасу КамАЗ. Чорновіл і Павлов загинули, Понамарчук отримав серйозні травми.

Чинний тоді глава МВС Юрій Кравченко відразу назвав це нещасним випадком, підкресливши, що версія навмисного вбивства навіть не розглядалася. Кримінальну справу швидко припинили за відсутністю складу злочину.

Водій КамАЗа потрапив під амністію. У 2001-му слідство відновили і знову закрили. Тим часом раптово помер важливий свідок, 42-річний експедитор, який перебував у кабіні вантажівки, – в його тілі виявлені важкі метали, нібито призвели до смерті.

Куратор слідства замгенпрокурора Микола Голомша в 2008-му назвав автокатастрофу спланованою акцією проти Чорновола, якого експерти Чорновіл вважали небезпечним для Кучми кандидатом на виборах.

Восени 1998-го Генпрокуратура завела п’ять кримінальних справ, в яких так чи інакше фігурував екс-прем’єр-міністр України Павло Лазаренко.

У парламенті з дня на день очікувалося подання ГПУ про зняття з нього недоторканності. Проте 2 грудня 1998 року його затримала швейцарська поліція при спробі в’їхати в цю країну по панамському паспорту.

В Україні стали обговорювати питання про екстрадицію Лазаренка, але його тим часом випустили під заставу в 3,5 млн доларів.

На початку лютого 1999 року ГПУ все ж внесла в Раду подання на Лазаренка. Екс-прем’єр отримав проти себе 310 голосів. Але, як виявилося, Лазаренко вже в Україні немає.

Через три дні його затримали в аеропорту Нью-Йорка за порушення візового режиму. Він тут же оголосив, що просить політичного притулку в Штатах, і до рішення суду з цього питання його помістили у в’язницю біля Лос-Анджелеса.

Втім, у 2000 році Лазаренко були пред’явлені звинувачення в здирстві, відмиванні грошей і шахрайстві. Слідство тривало ще шість років і закінчилося вироком в 9 років позбавлення волі.

2000. Зупинка ЧАЕС і “касетний скандал”

У березні Кабмін прийняв постанову про припинення експлуатації Чорнобильської АЕС. Зупинку перетворили в шоу: 15 грудня о 13.15 глава держави зі столичного Палацу “Україна” віддав відповідну команду, глядачі в прямому ефірі спостерігали за поворотом ключа, який зупиняє третій реактор.

На сьогоднішній день на ЧАЕС завершується спорудження нового безпечного конфайнмента, який накриє аварійний блок разом з відслужив саркофагом. Після герметизації конструкції всередині конфайнмента розпочнеться демонтаж конструкцій. Повне закриття ЧАЕС займе майже сто років.

28 листопада 2000 року лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз опублікував в українських ЗМІ низку аудіозаписів, зміст яких нібито свідчив про низку гучних злочинів. Одним із злочинів було вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

Також плівки нібито зафіксували процес тиску президента і його наближених на інших політиків і журналістів країни. В результаті в країні вибухнув так званий “касетний скандал”.

Як стало відомо пізніше, аудіозаписи розмов президента вручив Олександру Морозу колишній майор держохорони Президента Микола Мельниченко, який після скандалу получілполітіческое притулок на території США. За словами Мельниченка, загальна тривалість зроблених ним записів розмов глави держави становить 300 годин.

“Касетний скандал” спровокував в країні хвилю мітингів під гаслом “Україна без Кучми”. В результаті тиску акцій протесту Кучма відправив у відставку міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та голову Служби безпеки України Леоніда Деркача.

2001. Крах ТУ-154 і візит Папи

В кінці червня Україну відвідав Іоанн Павло II – поляк Кароль Войтила. Вперше за історію Святого Престолу його глава ступив на нашу землю. Він три дні провів у Києві і два – у Львові.

І якщо в столиці заходи з його участю зібрали 200 тисяч чоловік, серед яких було багато польських паломників, то на Галичині на папських літургіях побували близько двох мільйонів.

Проти візиту активно виступали віруючі української православної церкви московського патріархату, напередодні в Києві протестували п’ять тисяч людей. Але обійшлося без ексцесів – було багато міліції, а по шляху проходження “папамобіля” вулиці розчищали від народу.

І тільки невелика група “обороняла” Софійський собор і Печерську Лавру. І коли тато побажав відвідати Софію хоча б як приватна особа, його відрадили.

Камінь спотикання між Ватиканом і Московським патріархатом – захоплення греко-католиками православних церков у Львові в 1992 році (УГКЦ говорила, що повертала храми, які у них відібрала після війни радянська влада).

ТУ-154 розбився в 2001 році. Фото з відкритих джерел

4 жовтня над акваторією Чорного моря був збитий пасажирський літак Ту-154М російської компанії “Сибір”, що здійснював рейс за маршрутом Тель-Авів – Новосибірськ. На його борту перебували 78 громадян РФ та Ізраїлю – 66 пасажирів і 12 членів екіпажу, ніхто не вижив.

За попередньою версією, яка до сих пір викликає серйозні сумніви, літак був випадково збитий українською ракетою в ході військових навчань ППО в Криму. Після пуску вона нібито помилково перенацілити на Ту-154, вибухнувши в півтора десяти метрах над ним і відправивши на морське дно разом з людьми.

Керівництво Міноборони заперечувало зв’язок між навчаннями і загиблим лайнером, але потім визнав вину, після чого між Україною, Росією та Ізраїлем було досягнуто тристоронню угоду про виплату сім’ям загиблих компенсацій у розмірі $ 200 тис. За кожного загиблого.

Однак виплати справили в режимі екс грата – у вигляді якоїсь благодійної допомоги, без фактичного визнання відповідальності за збитий літак. Остаточно винні в катастрофі на сьогоднішній день не встановлені.

Читайте також: В УКРАЇНІ ЗАКРИВАЮТЬ СІЛЬСЬКІ ШКОЛИ

2002. Катастрофа на авіашоу поблизу Львова

27 липня на військовому аеродромі Скнилів у Львові на глядачів святкового авіашоу на честь 60-річчя створення 14-го авіакорпусу впав винищувач Су-27.

Близько першої години дня літак під керуванням пілотів Володимира Топонаря і Юрія Єгорова, малюючи в повітрі “косу петлю з поворотом”, не зміг вийти з фігури, оскільки пролітав дуже низько над землею.

Багатотонна машина зачепила дерево і, вдарившись крилом об бетон, почала ковзати уздовж землі через льотне поле, зачіпаючи на ходу людей. Падаючи, Су-27 зачепив демонстраційний літак, відірвав йому хвіст, і, впавши на землю, вибухнув. Пілоти встигли катапультуватися.

В результаті трагедії загинули 77 осіб, серед них 28 дітей. Всього в скнилівської катастрофи постраждали близько півтисячі людей, 12 залишилися інвалідами. Відразу після аварії було кілька версій її причин: помилка пілотів, відмова двигунів і халтурно opгaнізація польотів.

Суд йшов три роки. Пілотів звинуватили в недбалості і невиконанні льотного плану. Єгорову дали вісім років (у 2007 році президент Віктор Ющенко скоротив йому термін до трьох, пілот вже на свободі), а Топонарю – 14 років. Після цього авіашоу в Україні заборонили.

2003. Конфлікт навколо острова Тузла

В кінці вересня Росія без відома України почала будівництво дамби від російського Таманського півострова до українського острова Коса Тузла в Керченській протоці між Чорним і Азовським морями. Незважаючи на протести українського МЗС, будівництво велося в три зміни.

Переговори між сторонами почалися тільки тоді, коли будівельники досягли українського прикордонного понтона. Будівництво дамби було припинено в листопаді в 102 метрах від держкордону України за домовленістю прем’єр-міністрів України і Росії.

У 2005 році Україна заявила, що Росія нібито визнала острів і води навколо нього українськими, але в РФ у відповідь повідомили, що “правовий статус острова Тузла залишається невизначеним”.

2004. “Помаранчева революція” і Конституційна реформа

21 листопада 2004 року Центральна виборча комісія України оголосила попередні результати другого туру президентських виборів, згідно з якими з перевагою в 3% переміг Віктор Янукович, який був на той час прем’єр-міністром.

Прихильники основного суперника Януковича на виборах – Віктора Ющенка – і більшість іноземних спостерігачів вважали, що ця перевага Януковича в голосуванні було досягнуто за рахунок порушень на виборах.

На наступний день по Україні прокотилася хвиля мітингів і мирних протестів, що отримала назву “Помаранчева революція”. У грудні Верховний Суд України визнав, що визначити переможця виборів неможливо і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року.

Повторне голосування зафіксувало перемогу Віктора Ющенка з відривом у 8%. У січні 2005 року акції протесту припинилися.

Під час революції Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко були соратниками. Фото з відкритих джерел
Одним з результатів “Помаранчевої революції” стало внесення змін до Конституції, в результаті яких Україна стала країною з парламентсько-президентською формою правління.

2005. Статус країни з ринковою економікою та “Євробачення”

Європейський Союз надав Україні статус країни з ринковою економікою. Це стало можливим після того, як Україна виконала ряд технічних вимог.

В результаті цього рішення стало можливим поглиблення економічного співробітництва України і ЄС. Уже тоді Україна підтвердила стратегічну мету – повномасштабну інтеграцію в ЄС.

Завдяки перемозі Руслани в 2004 ювілейний 50-й фінал конкурсу “Євробачення” проводився в Києві. Від України виступала група “Гринджоли”, яка виконала хіт революції “Разом нас багато”. Втім, на конкурсі вони провалилися. Переможцем “Євробачення-2005” стала співачка Олена Папарізу з Греції.

2006. Янукович став прем’єр-міністром

Влітку 2006 року фракції ПР, СПУ і КПУ оголошують про створення “антикризової коаліції”. На пост прем’єр-міністра вони висунули Віктора Януковича, основного противника чинного тоді президента Віктора Ющенка на виборах.

Ющенко, в свою чергу, зібрав представників усіх парламентських фракцій для переговорів, в тому числі опозиційну “Партію Регіонів”. Результатом переговри стало підписання “Універсалу національної єдності”, як обов’язкову умову для згоди президента на прем’єрство Януковича.

У документі містилися принципи внутрішньої і зовнішньої політики, яких повинно ибло дотримуватися новий уряд.

У серпні 2006 року Віктор Янукович став прем’єр-міністром України. Це була його друга каденція на посаді глави уряду.

2007. Політична криза

У березні 2007 року президент Віктор Ющенко видав указ про розпуск парламенту і призначення нових виборів, який коаліція визнала незаконним. Янукович заявив, що погодиться йти на вибори тільки якщо Конституційний суд винесе вердикт щодо конституційності указів.

Так як ситуація в КС складалася на користь коаліції, то секретаріат президента почав кампанію по дискредитації суддів, а потім і зовсім заблокував їх діяльність, звільнивши і відкликавши частину суддів.

Однак, ситуація в общем-то складалася на користь “синьо-білих”, так як у Ющенка не було в общем-то ніякої можливості схилити коаліцію і парламент погодиться з його указами.

Ситуація різко загострилася в кінці травня 2007 року, коли Ющенко спробував змістити генпрокурора Святослава Піскуна і поставити на його місце свою людину – Шемчука. Однак міністр внутрішніх справ Василь Цушко разом зі спецназом МВС взяв під контроль ГПУ і не дав провести перестановки.

У відповідь Ющенко віддав наказ внутрішнім військам йти на Київ, проте вони були зупинені нардепами і силами МВС на підступах до столиці і не виявляли особливого бажання битися за президента. Однак, несподівано, Янукович після зустрічі з Ющенком погоджується на дострокові вибори.

Офіційна причина – “ми не хочемо громадянської війни”. На самому ж лідерам Партії Регіонів Ющенко пообіцяв створення після виборів “широкої коаліції” між регіоналами і “нашоукраїнцями”.

У листопаді 2007 року в новій Раді Блок Юлії Тимошенко і “Наша Україна – Народна самооборона” створили парламентську коаліцію. Тоді чільне місце на політичній арені зайняв 33-річний Арсеній Яценюк. Він був обраний головою Верховної Ради, ставши наймолодшим українським спікером.

Юлія Тимошенко, в свою чергу, стала прем’єр-міністрів України. Правда, з третьої спроби, набравши необхідний мінімум у 226 голосів на голосуванні в ручному режимі.

2008 рік. Економічна криза

У вересні 2008 року почалося різке падіння курсу гривні щодо долара США, яке в жовтні спровокувало паніку на валютному ринку. З офіційного показника в 4,86 ​​на 1 жовтня 2008 за місяць долар виріс до 5,76 грн, послабивши гривню на 27%.

Почалися масові скорочення працівників у промисловості, в банках, в торгових компаніях. Відразу кілька банків почали затримки по виплатах своїм вкладчіков.13 жовтня Нацбанк заборонив достроково видавати депозити.

“Замороженими” виявилися 145 млрд гривень “народних” грошей. Але цей захід тільки посилила панічні настрої. Нацвалюта пішла вниз.

Почасти це було обумовлено об’єктивними причинами – різко знизився експорт, а кредити нам давати перестали, почасти спекуляціями – бізнесмени і банки позбавлялися від гривні і виводили свої кошти за кордон. Найскладніше було в грудні – курс обвалився до 10 грн.

Від остаточного краху українську економіку врятував кредит МВФ. До кінця року курс стабілізували на рівні 8 грн. Але економіка країни сильно постраждала – у напівживій стані перебувала металургія і всі пов’язані з нею отряслі, тисячі вкладників не могли отримати свої депозити.

Бюджетникам заморозили зарплати, йшли масові скорочення, сотні тисяч людей, які брали валютні кредити, виявилися в складному становищі, адже після обвалу гривні вони повинні були віддавати в 1,5-2 рази більше.

2009. “Газова війна” з Росією

2009 рік для України розпочався з “газової війни” з Росією. Весь грудень 2008 року Україна спочатку не могла погасити борги за газ перед РФ, а потім – укласти новий контракт на поставку блакитного палива.

Росія спочатку перекрила газ Україні, а потім, 7 січня, Володимир Путін розпорядився припинити будь-які поставки газу на кордон з Україною. В результаті без газу залишилася і частина Європи. У цей час Росія звинувачувала Україну в крадіжці газу, а Україна не погоджувалася на запропоновану їй ціну.

Однак, 19 січня в Москві було підписано угоду про постачання і транзит Україною російського газу на 2009-2019 роки. У контракті була закладена ціна – 450 $ за тисячу кубометрів і обов’язковий обсяг закупівлі в 52 млрд (з відхиленням до 40). У 2011 за укладення цього договору Тимошенко посадили на 7 років.

2010. Президентство Януковича і базування Чорноморського флоту РФ в Криму

У лютому 2010 року Віктор Янукович виграв президентські вибори. Свого основного суперника – Юлію Тимошенко – він обійшов з різницею в понад 3%. Тимошенко зробила спробу призначити оскаржити перемогу Януковича у Вищому адміністративному суді, проте програла.

У квітні в Харкові Янукович і президент Росії Дмитро Медведєв уклали угоду про продовження терміну базування Чорноморського флоту РФ на території України на 25 років в обмін на знижку на газ для України.

Через тиждень Верховна Рада ратифікувала цю угоду. При цьому, опозиція, яка виступала проти такого договору, закидала спікера Ради Володимира Литвина яйцями та папірцями. У залі парламенту була кинута навіть димова шашка.

31 березня 2014 року, після анексії Криму, Держдума Росії денонсувала цю угоду в односторонньому порядку.

2011. Термін Тимошенко

Влітку 2011 року Юлія Тимошенко була арештована за підозрою в перевищенні повноважень при укладенні в 2009 році угод на поставку російського газу.

11 жовтня Печерський районний суд Києва під головуванням судді Родіона Кірєєва засудив Тимошенко до семи років позбавлення волі. Дане рішення було оскаржено в відповідних судових інстанціях, проте апеляція не була задоволена.

На свободу Тимошенко вийшла після перемоги Революції гідності в 2014 році.

2012. Чемпіонат Європи з футболу

Влітку 2012 року Україна і Польща брали Євро-2012. В Україні матчі проводилися на стадіонах у Києві, Харкові, Донецьку та Львові. У столиці на Майдані Незалежності на весь час чемпіонату була розбита зона для уболівальників.

Переможцем чемпіонату стала Іспанія.

2013. євромайдан

У листопаді 2013 року Кабінет міністрів на чолі з Миколою Азаровим призупинив підготовку до процесу підписання Угоди про Асоціацію України і ЄС. Це рішення викликало хвилю демонстрацій на підтримку курсу на євроінтеграцію.

Протести переросли в Революцію після того, як в ніч на 30 листопада на Майдані Незалежності в Києві силовики жорстоко побили мирних мітингувальників.

І якщо спочатку Революція гідності була мирною, то потім ситуація загострилася. У протистояння мітингувальників і силовиків в лютому 2014 загинули майже сто осіб – “Небесна сотня”. Тисячі учасників Революції отримали поранення.

Революція закінчилася тим, що в лютому 2014 року президент Віктор Янукович втік з України, прихопивши деяких міністрів і чиновників, а Верховну Раду очолили політики-активісти Революції.

2014. Аннескія Криму і війна

Через місяць після перемоги Революції гідності, в березні 2014 року, Росія ввела свої війська в Крим. Причому військові такм перебували без розпізнавальних знаків, ніж заслужили назву “зелені чоловічки”.

Після цього на півострові було проведено псевдореферендум, за допомогою якого Росія анексувала Крим. Позжднее півострів був нібито приєднаний до Росії.

На півострові почалися притиснення незгодних, особливо – кримських татар, багато з жителів переїхали на материкову частину України. Сама Україна, як і світове співтовариство, не визнала анексію півострова.

У квітні 2015 року групи озброєних проросійськи налаштованих людей почали захоплювати адміністративні будівлі і відділення міліції в містах Донецької та Луганської облсті.

Незважаючи на заклики української влади, зброю вони не склали. У зв’язку з цим в окремих районах Донецької і Луганської області почалася антитерористична операція (АТО), яка до сих пір триває.

2015. Мінські угоди і падіння гривні

11 лютого президент РФ Володимир Путін, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд і президент України Петро Порошенко (Нормандская четвірка “) в Мінську прийняли декларацію на підтримку комплексу заходів щодо виконання Мінських угод.

Комплекс заходів по виконанню Мінських угод включав 13 пунктів, таких як повне припинення вогню, відновлення українського контролю над кордоном, повне звільнення полонених і т.д. Певне зниження рівня ескалації конфлікту на Донбасі після цього настало, але війна триває досі.

Гривня падала весь 2014 рік, але в 2015 році обвал нацвалюти став колосальним – в кінці лютого за 1 долар в обмінниках давали майже 40 грн. Купити валюту було практично нереально. На сьогоднішній день курс коливається в межах 25-26 грн за долар.

2016. Друга перемога України на “Євробаченні”, е-декларації та декомунізація

Другу перемогу Україні на пісенному конкурсі “Євробачення” принесла Джамала. У Стокгольмі (Швеція) вона виконала пісню “1944” про депортацію кримських татар. У конкурсі брали участь 42 країни. Друге і третє місце зайняли Австралія і Росія відповідно.

Система е-декларацій в повноцінному режимі запрацювала 1 вересня. Старт електронного декларування в Україні був пов’язаний з чималим кількість скандалів – питання викликало програмне забезпечення, ступінь захищеності інформації.

Але справжній шок рядові українці і світова громадськість зазнали вже після того, як доступ до реєстру декларацій був відкритий для всіх бажаючих – виявилося, що Україна не така бідна країна, просто багатства зосереджені в руках можновладців.

Наприклад, депутати Верховної Ради сумарно задекларували 12,6 млрд грн – в середньому по 29 млн грн на кожного, а на додачу до них – колекції годин, квартир, будинків, автомобілів і картин. Члени Кабміну вказали в деклараціях майже 160 млн грн.

Перші кримінальні виробництва за фактами незаконного збагачення на підставі аналізу відомостей, наведених в електронних деклараціях, були відкриті 17 листопада.

Читайте також: У ЧЕРНІГОВІ ШКОЛЯРКИ ПОБИЛИ ДІВЧИНУ

До кінця 2016 року Україна майже позбулася символів тоталітаризму. Згідно із законом про декомунізацію до таких символів відносяться всі назви, пов’язані з Леніним, комунізмом, комсомолом, а також пам’ятники вождю світового пролетаріату і його соратникам.

За словами директора Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, населені пункти з радянськими назвами залишилися тільки в Криму і на тимчасово неконтрольованих територіях Донбасу – їх там більше сотні.

На кінець 2016 року було перейменовано 51 493 вулиці, а також сквери та інші топоніми, (їх майже 52 тисячі), знесено 2389 пам’ятників і пам’ятних знаків, в тому числі 1320 пам’ятників Леніну. Поступово прибиралися і дрібні символи радянської епохи – серпи, молоти, зірки з будівель.

Найбільшим об’єктом, перейменованим в Україні в 2016 році, став Дніпропетровськ. Прибравши з назви облцентру другу частину в честь партійного діяча часів СРСР Григорія Петровського, Верховна Рада скоротила назву міста до лаконічного Дніпро.

Related Post