fbpx
Я в своєму домі прийняла невістку. Догоджала, хвилювалась, щоб вжилась в наше життя, наші звичаї. А вийшло так, що це не Катя влилась, а ми повинні міняти всі свої звички, бо бариня так хоче. “На сніданок мені бутерброд з нутеллою і бананом, а на обід борщик, або ж супчик з фрикадельками”. А сама на кухню і ногою. Також вона руками Євгена викинула весь мій посуд і улюблені книги
Я в своєму домі прийняла невістку. Догоджала, хвилювалась, щоб вжилась в наше життя, наші звичаї. А вийшло так, що це не Катя влилась, а ми повинні міняти всі
Коли син мені сказав, що вони з дружиною відвідують якогось спеціаліста, який допоможе їм розібратися у справах сімейних, я лише пораділа. Ну, думаю, все йде тільки до кращого. Сімнадцять років вони разом, ну яке розставання. Спершу і справді все було добре, поки Олена не зробила свій “правильний” висновок після цього сеансу. Тепер сиджу і сльози ллю. Як тільки вона до цього могла дійти. Та й син мій чим тільки думав!
Коли син мені сказав, що вони з дружиною відвідують якогось спеціаліста, який допоможе їм розібратися у справах сімейних, я лише пораділа. Ну, думаю, все йде тільки до кращого.
Світлані вже за 35. В дочки кар’єра шикарна, і це в першу чергу моя заслуга, бо ніде я її не пускала свого часу. Ось я й почала натякати, що вже час і про сім’ю задуматись. Довго вона з тим тягнула, а недавно таки привела мені свого хлопця на знайомство. Тепер не знаю, як людям маю в очі дивитися. Це ж ганьба то яка. В мене одна надія, що цей хлопчина десь зникне з життя моєї доньки і вона таки зустріне свою долю
Світлані вже за 35. В дочки кар’єра шикарна, і це в першу чергу моя заслуга, бо ніде я її не пускала свого часу. Ось я й почала натякати,
З минулого року я не спілкуюся зі своєю свекрухою Мартою Данилівною і не хочу миритися, хоч чоловік і наполягає. Справа в тому, що наші стосунки з мамою чоловіка зіпсувалися після одного її вчинку – вона нас дуже підставила з житлом рік тому. Коли ми з Тарасом одружилися, його мама сказала, що віддасть нам свою квартиру, а сама переїде жити до свого нареченого. Тоді ми винаймали квартиру, грошей зайвих не було і ми, звичайно, погодилися на пропозицію Марти Данилівни. Та коли у нас народився Захар, вона категорично відмовилася прописувати дитинку у себе, чоловік ледве умовив її. Минув рік
З минулого року я не спілкуюся зі своєю свекрухою Мартою Данилівною і не хочу миритися, хоч чоловік і наполягає. Справа в тому, що наші стосунки з мамою чоловіка
Моя мама живе й працює в Португалії, а мене з 13 років виховувала бабуся. Мама нас забезпечувала. Мені зараз 27 років, але я не заміжня і вимушена жити з бабусею. Вона злягла. Мама платить мені за догляд за бабусею, але я вже ніяких грошей не хочу. Ліпше би я пішла на роботу, побудувала особисте життя чи поїхала до мами. Але бабуся відмовляється категорично від будь-якої іншої доглядальниці. В Португалію теж не поїде. Я прошу маму оформити бабусю до спеціалізованого приватного закладу, але мама умовляє почекати і побути біля бабусі, віддати їй данину, адже це не вічно, а я ще, мовляв, молода. Мама мені платить 1000 євро на місяць. Але бабуся забирає енергії і син на більше. хочу все-таки відмовитися або ж нехай мама платить як мінімум дві тисячі євро
Ми були звичайною родиною. Я у батьків одна дитина і ні в чому не потребувала. Тато працював далекобійником і одного разу його забрала дорога. І ось тоді стало
Я з маленького села на Волині, а Максим, за якого я збираюся заміж – корінний киянин. От тому я й не підхожу його мамі Евеліні Олександрівні. Хоча приїхала я вчитися до Києва сама, вже вісім років живу в столиці. Відучилася і працюю. І от два роки тому я познайомилась з майбутнім чоловіком. Ми з Максом з першого погляду зрозуміли, що дуже хочемо бути разом. Через кілька місяців стосунків коханий познайомив мене зі своєю мамою, але ми дружили з нею недовго. Головний недолік Евеліни Олександрівни – вона давно розлучена, не працює, сидить на утриманні сина і звичайно переконана, що мені потрібна їхня квартира
Я з маленького села на Волині, а Максим, за якого я збираюся заміж – корінний киянин. От тому я й не підхожу його мамі Евеліні Олександрівні. Хоча приїхала
Моя сімнадцятирічна дочка зустрічається з чоловіком, якому вже 32. З одного боку я її розумію, в Сергію вона знаходить тепло і відчуття безпеки, яке б мала отримати від батька. Просто чоловік давно покинув цей світ. Усім було важко, я ж з трьома дітьми на руках одна-однісінька залишилася. Я не наполягала на знайомстві з Сергієм, але в цю неділю воно таки відбулося. Тепер я розгублена!
Моя сімнадцятирічна дочка зустрічається з чоловіком, якому вже 32. З одного боку я її розумію, в Сергію вона знаходить тепло і відчуття безпеки, яке б мала отримати від
Коли ми оголосили нашій рідні нашу цю чудову новину – вони зовсім не зраділи, сухо привітали і сказали, що ми зовсім не думаємо – народжувати в наш час шосту дитину. Але мій чоловік дуже хотів сина – і ось нарешті небо нам послало хлопчика. Сестрички теж чекають братика. Але от з ріднею ми спілкуємося все менше, вони не розуміють нас, а я їх
Коли ми оголосили нашій рідні нашу цю чудову новину – вони зовсім не зраділи, сухо привітали і сказали, що ми зовсім не думаємо – народжувати в наш час
Нагулявшись досхочу я повернулася до доньки, яку виховувала мама. Але довіри до мене не було, кожен мій крок з дитиною вона контролювала, бо щось я зроблю Діанці не так. Так мене це дратує, але діватись мені нікуди, бо ні освіти ні роботи в мене немає. А недавно так взагалі, мама привела в дім чоловіка, старшого від мене на вісім років, і каже, що це краще ніж нічого. Куди мені бігти? Що робити? Невже те, що я Діанку привела на світ так рано, тепер буде відбиватися мені до кінця життя?
Нагулявшись досхочу я повернулася до доньки, яку виховувала мама. Але довіри до мене не було, кожен мій крок з дитиною вона контролювала, бо щось я зроблю Діанці не
Коли свекруха прийшла нас провідати, то похитала головою і сказала, що довго ми будемо обживатися, а вона якщо зможе, то нам трохи допоможе з меблями. Коли ми зібрали найрідніших на скромному новосіллі, то свекруха з таким щасливим виразом обличчя зайшла в квартиру, а за нею два мужика внесли старий пошарпаний диван зеленого кольору. “Це вам від мене подарунок! Знайте моє добре серце”. Я ледь дочекалася, поки свекруха поїде додому, щоб викинути той диван на смітник
Я ж бачу, що Івану образливо, бо Андрію мама повністю квартиру віддала, а після ще й телевізор плазмовий подарувала на ювілей, а нам свекруха мало того, що на

You cannot copy content of this page