А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти про що? – Як якого? Ти ж її весь час кудись возиш, на якісь процедури, а не раз і за кордон, бо там спеціалісти кращі. Я розумію, може ти і не хочеш мені це розповідати. Але знай, я все розумію. Дитина це святе. Ось тому Тарас і надсилає тобі щомісяця гроші. Не кинув дитину в біді і після розлучення допомагає. – Я витарабанила на неї очі
– А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує
Нова сеньйора в Італії відкрила мені очі на моє ж життя. Щоб багато не розказувати про себе я витягла з кишені телефон і відкрила галерею, де були фото і нашого будинку і шикарного подвір’я і дітей. – А для чого ти тут?, – запитала вона мене. – У тебе є все. Та в нас люди живуть скромніше. У вас не будинок, а королівський замок. – Вже за місяць часу я з чемоданами стояла перед кованою брамою і плакала
Я п’ятнадцять років пробула на заробітках в Італії. Поїхала, коли син закінчував школу. Дочка
Діточки, я до стоматолога записалася. Там сума буде кругленька. Ви ж допоможете мені трохи фінансово? Ну хоч на “пів” зуба?, – сказала свекруха, коли прийшла до нас в п’ятницю після роботи. – Мам, а ти не хочеш піти до Оксани з цим проханням? Вона ж має дві вищі освіти. Нам до неї ж далеко, – відповів їй Іван. Ви знаєте, я завжди мріяла щоб з тим питанням чоловік поставив свою маманю на місце. І ось це сталося. Як тільки я вперше зустріла Ірину Василівну, то перше що її цікавило, чи моя родина багата і яку я маю освіту. І по першому і по другому питанню я їй не догодила
– Діточки, я до стоматолога записалася. Там сума буде кругленька. Ви ж допоможете мені
Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно хватати не лише для онука, а й для вас з татом, – сказала мені дочка, коли я подзвонила їй в ту Італію і поставила умову. Або ж вона забирає дитину до себе, як і було обговорено перед їх з Дмитром від’їздом, або ж висилають мені гроші і кожного місяця. Таке враження, ніби дочка просто забула про сина, якого чотири роки тому залишила на мене і поїхала на заробітки
– Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість
Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері. За ним зайшла і свекруха. Неля Василівна невинно посміхнулася і глянула в сторону пічки, де вона залишала “сюрприз”, з яким я тільки-тільки справилася. – Що ж ти нам смачненького приготувала? В тебе великий досвід. Наш син в тебе другий чоловік, то ж ти в куховарстві, мабуть, ас. Я знітилася, бо нічого не приготувала, але не тому, що не вмію, чи не хотіла ґаздувати на чужій кухні, а тому що коли прокинулась зранку і зайшла на кухню, побачила алюмінієвий таз, в якому моя бабуся колись милася. Він був “з горою” і накритий кухонним рушничком
– Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері і поставивши біля
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві квартири. Одну ми з Микитою віддали в оренду, щоб з отриманих від квартирантів грошей платити наші кредити за дві машини. Коли ми з Микитою робили ремонт у будинку, я позичила у мами 300 тисяч гривень. Половину ми вже віддали, а потім я пішла в декрет. Працює лише чоловік, але мама цього не розуміє і просить постійно віддати їй гроші якнайшвидше. Я її не розумію, мама називається. Як можна вимагати гроші, коли в тебе все гаразд, все влаштовано?
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я
Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати! Женя сам мене попросив. Мене взагалі не влаштовує, що син зійшовся у свої 23 роки з 32-річною панянкою, та ще й офіційно одружився з нею! Народився у них хлопчик Данилко, мій рідний онук, видно, що мати Тетяна гарна. Я почала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мені не подобаються, бігають і галасують, чіпають без дозволу мої речі, щось псують постійно. Вони у мою двокімнатну квартиру, а я у цю кімнату в гуртожитку. Я й погодилася б, якби старші діти були б моїми онуками, але вони чужі
Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати!
Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – відповіла дружина. Я не міг дивитися на цей цирк, тому переїхав в його квартиру. За два місяці моя Оля подзвонила і зі сльозами просила повернутися, бо кран потік і нема кому замінити фільтр в пральній машинці
– Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому
Я вклала в конверт тисячку, купила невеличкий букет квітів, “Вечірній Київ”, бо дуже люблю ці цукерки, і пішла вітати подругу. Ви собі не уявляєте, яка я була розчарована. На столі було все з неділі, те, що не доїли попередні, “елітні” гості, а я мала, зі ще одною сусідкою, це доїдати. Мені від цієї обвітреної ковбаси і сиру ставало не по собі і до цих салатів я не доторкнулася. Просто провести вечір з ниючим животом, в кращому випадку, я не планувала. Так мені образливо стало. Ми стільки років дружили, а тут на тобі
Я не хотіла йти на ту гостину, але пішла, щоб не образити подругу. Але
Будь ласка, Олю, сьогодні мені знову потрібна твоя “підтримка”, – швидко написала мені повідомлення Катя. Мені було погано, мене непокоїло те, що я змушена брехати її чоловікові, хоча ніколи не була з ним близька. Я почала думати, що мені з цим всім робити. Одного вечора, коли я вже спала, мені подзвонив невідомий номер. Я підняла слухавку, хоча зазвичай цього не роблю. Це був Ігор
Я намагалася з розумінням поставитися до своєї доброї подруги Каті та хотіла допомогти їй

You cannot copy content of this page