iBilingua

Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я, як тільки в неділю переступила її поріг. Мама сиділа біля вікна і трималася за голову. – Ой, Олесю, якби ж то жарт. Правда це! Правда! Де ж вона знову взялася на нашу голову? – Хто вона, мамо? – А хто ж ще, Анна його, ненаглядна і подарована йому Богом, як каже Євген. Я відразу ж сказала, що на цей “цирк” не піду. Як згодом вияснилося, з нашої сторони всі відмовилися. Та ясно, хто на таке піде дивитися?

– Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?,

життєві історії 0

Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила – цей невдалий подарунок чоловіка. Ну як можна було таке вчудити! Носити я її не буду, хоч вона дорога і натуральна. І не викинеш же. Ось і бовкнула необачно Артему, що місця в шафах зовсім не залишилося і що купу зайвого місця займає подарована ним оця сама шуба. Отак взяла і ляпнула, не подумавши. Що тут почалося! Я, наївна, думала, що це вже для нас у минулому, а – ні. День народження у мене в листопаді. І минулого року на 35 років Артем подарував мені розкішну дорогу шубу. З розмірами вгадав, все підійшло. Хотів зробити сюрприз для коханої дружини. Справа навіть не в тому, що ми живемо на Одещині, і сувора зима з морозами і снігом останні роки у нас радше рідкість. І гроші, витрачені на шубу, були не останніми

Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила –

життєві історії 0

А давай скинемось і купимо Марії Степанівні посудомийну машинку? Поки ремонт, її вмонтуємо і буде мама щаслива, – сказала дружина брата. Я ще так здивувалася, звідки така турбота в Лілі до свекрухи. Це лише тепер я зрозуміла, що все це було в їх сім’ї заплановано ще з того, як ми ремонт розпочали. – Ну, якщо разом скинемось, та давай, – відповіла я Лілі. З таким розрахунком ми і придбали з чоловіком посудомийку. Я і подумати тоді не могла, що в квартиру вони вже з села не повернуться. В ній тепер ґаздує мій брат і його нова дружина

– А давай скинемось і купимо Марії Степанівні на ювілей посудомийну машинку? Якраз ми,

життєві історії 0

Ми з Іваном тримаючись за ручки повернулися додому, а квартира напівпуста. Свекруха винесла з неї не лише те, що купляла вона чи її син, а й навіть мої речі, які я купила ще задовго до заміжжя, такі, як наприклад, мікрохвильовка і блендер. – Синок, я хотіла як краще. Пробач мене. Думала, ви вже остаточно розбіглися, а ти в ту квартиру стільки грошей вклав. Вона б тобі їх так точно не повернула, – сказала свекруха, коли ми приїхали до неї, щоб все повернути

– Ми з Іваном тримаючись за ручки повернулися додому, а квартира напівпуста. Свекруха винесла

життєві історії 0

Я маю все життя користуватися її каструлями, тарілками і стаканами. Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий варіант. Говорила, що ще й з дитиною буде допомагати. Та де там!

Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно

життєві історії 0

Як ти могла їх за поріг виставити? Це ж твоя найрідніша тітка і двоюрідна сестра. Їм так важко, Ліда розлучилася, одна сина виховує. Вже знов про тебе по селу слава пішла. – А мені вже без тої “слави” якось не пособі. Що б в тому селі без мене і робили. Перше, завилася я, немовля без шлюбу на світ привела. Друге – в столицю з дитям перебралася і не знати як я тут жила. Третє – десь та й зустріла чоловіка, ще й якого, бізнесмена, який не побоявся мене з дитиною взяти. А тепер остання – четверта – бо родичів не по родинному прийняла. – А нічого, що ті родичі мене з села і виперли, мамо?

– Як ти могла їх за поріг виставити? Це ж твоя найрідніша тітка і

життєві історії 0

Я не очікувала, що моя улюблена сестра буде настільки суворою зі мною. – Це неправда, я просто дарую їм любов і увагу, – захищалася я. – Я хочу бути частиною їхнього життя, але я ніколи не хотіла б нашкодити тобі. Я думала, ти це оціниш, – розчаровано додала я. – Можливо, тобі справді варто трішки до них прислухатися. Вони хвилюються, що у тебе мало часу для них. І коли ти його знаходиш, то лише їх критикуєш. Вони самі мені це сказали. Ти це розумієш? – Уляна сказала мені не втручатися в сім’ю і поклала слухавку

Я люблю няньчити своїх милих племінниць і намагаюся приділяти їм якомога більше уваги та

життєві історії 0

Лише через те, що я поїхала на відпочинок в Карпати з дітьми, після їх весілля, Богдана зробила висновок, що я їм жити не дам і забрала ключі від квартири. Але їх часто немає дома, вони по роботі в роз’їздах, а на підвіконні багато рослинок, які потрібно підливати. – Ой, знайшли чим перейматися! Якщо ви через це хабаззя хвилюєтесь, то я його сьогодні ж на смітник винесу. Залишу один кактус, який в силі дочекатися нас з Ярославом з відрядження. – Як сказала, так зробила. Я ввечері спеціально пройшлася біля їх будинку. Біля смітника було лише два горщики

Лише через те, що я поїхала на відпочинок в Карпати з дітьми, після їх

життєві історії 0

Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То по Італіям, то по Іспаніям. Ні житла нам не купувала, ні весілля не оплачувала, ні з дітьми не допомагала. Побудувала собі маєток під Києвом, жила там на своє задоволення. А тепер згадала, що ми в неї є. А коли вона нам була потрібна в дитинстві чи підлітковому віці – маминого сліду годі було й шукати. Залишається влаштувати маму в пансіонат для літніх людей, коли вона не зможе вже жити сама. Відомо, що навіть у платних закладах подібного типу пенсіонерів не особливо шанують і не дбають про них належним чином

Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То

життєві історії 0

Ти на свою частку рота сильно не роззявляй. Я планую в квартиру ще й Вітю прописати. Він і без закону на одну кімнату заслужив. Тебе, он, яку красуню, мені допоміг виховати. Та й взагалі, він жодного разу мені не дорікнув, що взяв з дитиною. Та якби не Вітя, кукувала б я до старості одна. – Мамо, не сміши “сусідських півнів”. Хто мене виховати допоміг? Ти взагалі про що? Та він мені і гривнею в тому житті не допоміг. Все життя на твоїй шиї сидить

– Ти на свою частку рота сильно не роззявляй. Я планую в квартиру ще