Я опинилася в скрутному становищі після того, як не стало мого свекра. Свекруха переїхала до нас, не маючи змоги подбати про себе. Те, що мало бути тимчасовим рішенням, незабаром перетворилося на щоденну боротьбу за приватність і контроль над власним домом. Свекруха почала втручатися в наше життя, викликаючи у мене все більше розчарування
Я опинилася в скрутному становищі після того, як не стало мого свекра. Свекруха переїхала
У моєї дочки четверо дітей від трьох різних чоловіків. Коли я гуляю з онуками, то вся вулиця дивиться на мене скоса. Батько першої дитини моєї доньки Анни живе у своєму світі. Батька “номер два” останній раз ми бачили на виписці. А батько номер три? У них з Анною все добре, хоч на весілля ми й досі чекаємо. А, і забула сказати, Анна і без весілля подарувала Андрію двох дітей. Ну цирк на дроті, інакше не скажеш!
У моєї дочки четверо дітей від трьох різних чоловіків. Коли я гуляю з онуками,
Як ти уявляєш наше майбутнє?, – запитала я Романа, а він з відповіддю не забарився. – Ми розлучимося. Я не залишу тебе без нічого. Ти з дівчатами будеш мати все що захочеш, але жити з тобою я не буду. Мені біля тебе дуже тісно. Я хочу свободи. – Так і сталося. Він пішов. Моїй мамі довелося якийсь час допомагати доглядати мені за дівчатами, щоб я могла зібратися до купки. Вона брала їх на вихідні, а я просто лежала на дивані й лила сльози
Я довіряла чоловікові і дбала про сім’ю. Роман став часто їздити у відрядження і
Тамаро Василівно, у вас стільки вільного часу! Невже вам, як бабусі, не хочеться приділити його онукам? Нам теж треба відпочити. Ми ж молоді!, – не розуміючи мого становища повторювала невістка. Та я вважаю, що приділяю достатньо часу своїм онукам. – У мене є свої плани, Катерино, – відповіла я якомога спокійніше, хоча всередині кипіла. – Я не можу скасувати все відразу. Я буду рада тобі допомогти, але я не можу завжди бути поруч, коли ти тільки захочеш. – Це засмутило Катю і вона пішла “дальше”
Я не хочу бути просто бабусею-нянькою, але моя невістка не поважає моєї думки. Катя
Стефо, та купи собі кілограмове морозиво, кинь в камеру, та й коли хочеш, вріж та й посмакуй. В тебе син на заробітках. Он, яку хату звів, а паркан, а брама кована. Та в селі такої краси ні в кого нема. Всі односельчани тільки й дивуються, скільки ж він грошей в неї вклав, – сказала мені продавчиня. Мені так незручно стало, ось я й сказала, що від сина за роки, відколи він одружився, і копійки не отримую. На свою пенсію доярки виживаю
– Стефо, та купи собі кілограмове морозиво, кинь в камеру, та й коли хочеш,
Та твоя дружина не вміє цінувати те, що їй безкоштовно дісталося, – вередувала свекруха тримаючи коробку з ножами і виделками. – Але ж мені моя мама на придане дала нові та сучасні прибори. Тут немає стільки місця, щоб і нові положили і старі десь припрятати. Та й ці килими, які я поскручувала… куди їх дівати? Я не встигла договорити, як свекруха покинувши кухню, влетіла в кімнату і не побачила на стіні і на підлозі килима
– Та твоя дружина не вміє цінувати те, що їй безкоштовно дісталося, – вередувала
А мені Орест на карту гроші перевів. Я ж його просила це більше не робити. Я ж працюю, ну скільки мені в тому селі треба, та й діти допомагають. Але цю дитину не переконаєш. Ну таким він хорошим виріс, – вихвалялася Наталя про мого сина. Мені трохи гірко це було чути, бо мені син і гривні за все життя не перевів. Так, може я і сама винна, але спокутувала і перед сином і перед Богом свій гріх. Та, мабуть, цього таки не достатньо
– А мені Орест на карту гроші перевів. Я ж його просила це більше
У вас міх грошей! Що ви з ними плануєте робити?, – не витримавши спитала я свекруху. – А тобі яке до них діло? Нехай собі лежать на “чорний день”, – відповіла мені Мирослава Семенівна. І ви знаєте, як у воду дивилася. “Чорний день” не забарився
– У вас міх грошей! Що ви з ними плануєте робити?, – не витримавши
Ти ж в тій квартирі прописана. Колись вона твоєю стане. Ось і повинна хоч половину мені за комунальні віддавати щомісяця, – заявила мені мама. – А нічого, що ти сама нас з чоловіком прогнала, ще й в такий важкий час? Тепер тобі хоч за це не соромно? Я в батьків єдина дитина. Татові від заводу виділили трикімнатну квартиру, в якій ми усі і жили мирно. А потім я вийшла заміж і свого коханого привела до себе
– Ти ж в тій квартирі прописана. Колись вона твоєю стане. Ось і повинна
Ти спустися на землю, Оксано! Де ти таке бачила, щоб стільки від чоловіка вимагати? Та він бідненький навіть очі догори немає часу підвести. Та я його вже більше двох тижнів не бачила, бо він як не на роботі то на підробітку. Ну треба був тобі той робот пилосос? Скажи? Треба було? – Так, Ніна Михайлівна, треба було і негайно, – в нервах відповіла я свекрусі. Коли ми тільки одружилися з Олексієм, то жили дуже скромно. Але я не з тих, хто буде мовчати і “їсти крихти”
– Ти спустися на землю, Оксано! Де ти таке бачила, щоб стільки від чоловіка

You cannot copy content of this page