iBilingua

Тато є тато, він не зобов’язаний з дитиною сидіти, а ось мама твоя вчинила, як зозуля і така – справжня!, – сказав мені дідусь, коли мені було років десять, а може й менше. Бабуся ж захищала перед дідусем обох: і маму і тата. Вона, як жінка, не хотіла, щоб в своєму маленькому сердечку я затаїла на них образу. Але скажу відверто, я її затаїла. Не мама вона мені. Ну як так, скажіть мені? Бути в моєму містечку і не провідати доньку, а заодно і онука, якому вже чотири місяці виповнилося? Якби не тітка і ця парасоля, я б про її приїзд і не дізналася

– Тато є тато, він не обов’язково повинен з дитиною сидіти, а ось мама

життєві історії 0

Та в мене також добрий урожай, Стефо! Навіть не знаю, де буду ту картоплю зберігати, бо місця в сараї не так вже і багато, – сказала мені сусідка, коли побачила мої виорані рядки картоплі. Ну таку маю зухвалу сусідку, що описати словами годі. Свою картоплю Люба виорала і визбирала одна з перших з нашої вулиці. Так вони з чоловіком звивалися, лиш би ніхто з сусідів не бачив “кількості” її врожаю, бо ж соромно. Але я від її Івана все вивідала. Посадили два мішка, а викопали чотири

– Та в мене також добрий урожай, Стефо! Навіть не знаю, де буду ту

життєві історії 0

На вихідних від свекрухи нам прилетіло запрошення “на шашлик”. Ми з чоловіком не часто провідуємо його батьків, бо працюємо. Але цього разу в нас обох був вихідний. Але приїхавши в суботу на дачу, нас чекала інша картина. Вже були замовлені коні з фірманом і наготовлені відра. – Ми швиденько картоплю визбираємо, перекопаємо і сядемо до столу. – Швиденько?, – перепитала я свекруху. – Так тут така площа, що ми до понеділка не впораємося. – Свекруха лише засміялася

Я ще здивувалася, чому свекри на цей шашлик і Любу, сестру чоловіка не покликали.

життєві історії 0

Як вона могла пустити в нашу квартиру чужих людей?, – вигукувала через стінку невістка. В мене складалось таке враження, що вона навмисно робила так, щоб я її чула. – Але ж Алло, це не чужі для нас люди, ну, принаймні для мене. Це моя рідна тітка, сестра мого тата. Не можна бути такою черствою. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Може і нам допомога знадобиться і уяви собі, якщо всі від нас відвернуться. – Два дні я чула з їх квартири якийсь підозрілий шум. Син в мою квартиру не заходив, а я в їх тим більше

– Як вона могла пустити в нашу квартиру чужих мені людей?, – вигукувала через

життєві історії 0

Я тобі подзвонила не в сестрички бавитись. Ми вже не в тому віці. В мене вже онуки є. Справа в іншому. Ти ж знаєш, що твій тато живе з нами? Я за мамою змушена доглядати, а тут ще й вітчим зліг. Він мені геть чужа людина, а для тебе рідний батько. Ось ми з сестрою і вирішили про це тобі розказати. То що, коли ти приїдеш і його забереш?, – сказала мені ця Юля. Я була в подиві від почутого. Свого батька я навіть в обличчя не пам’ятала. Він покинув нас з мамою коли мені й чотирьох років не було

– Я тобі подзвонила не в сестрички бавитись. Ми вже не в тому віці.

життєві історії 0

Мамо, невже ти не бажаєш мені щастя? Ти ж розумієш, що нам всім в моїй двійці буде тісно. В тебе хата, три кімнати, велике подвір’я, а найголовніше, ти живеш одна. Моя теща тобі в підмогу лиш буде. Будете разом яйця збирати, картоплю буде кому викопати, та й веселіше тобі буде! Ну що самій то жити, а? – Та не хочу я нікого в своєму домі селити! Вона мені навіть не сваха ще. Не знати, що там у вас з тою Мариною ще далі буде. Ти хіба знаєш, як це двох чужих дітей виховувати? Та ти рідного сина роками не бачив, а тут любов прорізалась до чужих. Е йди-йди, Павле!

– Мамо, невже ти не бажаєш мені щастя? Ти ж розумієш, що нам всім

життєві історії 0

Батьки Дмитра, які завжди були для мене опорою, почали поводитися інакше, відсторонено. Я знала, що настав час поговорити з ними відверто. І ми домовилися про сімейну зустріч. Серце калатало, руки тремтіли. Настала хвилина мовчання, яку я боялася порушити. Нарешті Ігор наважився заговорити. – Це не було заплановано, але ми з Христиною любимо одне одного, – сказав він. Свекруха вражено дивилася на нас. – Як ти могла? Ти осквернила пам’ять нашого сина

Відхід Дмитра неймовірним чином перевернув з ніг на голову моє життя. В одну мить

життєві історії 0

А я відразу ж знала, що сваха з Італії дітям нічим не допоможе. У Віри є ще молодша дочка, вона школярка, вона і в неї гроші вкладає, та й хату вони пів життя будують і пів життя в неї гроші вкладають. Вона ж через цю хату, щоб вже її закінчити, і подалась на ці заробітки. А мій син думав, що попав до Бога за пазуху, раз одружився на Ірині

– А я відразу ж знала, що сваха з Італії дітям нічим не допоможе.

життєві історії 0

Я ж просила не давати мені це м’ясо! Що я тепер з тим гусячим фаршем маю робити? До нього скільки б цибулі з часником не дав, все рівно запах залишається. І взагалі, що робити з тим гусячим філе і шматом сала? Тільки буде в морозильній камері місце займати, – сказала мені замість “дякую” дочка. Та я сама того м’яса не їм. Син не раз жаліється, що я йому на неділю кості тушу, а все м’ясо до дочки в місто їде. Я ж як краще для них хочу

– Я ж просила не давати мені це м’ясо! Що я тепер з тим

життєві історії 0

Я була щаслива, коли мені вдалося вмовити доньку поїхати на заробітки. Я сподівалася, що там нарешті Оля стане незалежною, навчиться відповідальності і хоч трохи заробить грошей. Яке ж було моє здивування, коли дочка несподівано повернулася додому без грошей і з чималим животиком

Я була щаслива, коли мені вдалося вмовити доньку поїхати на заробітки. Я сподівалася, що