Моя сестра Владислава багато рокі тому поїхала з нашого закарпатського села в Чехію на заробітки, я ж лишилася при батьках вдома. Тепер там у неї свій дім, діти, заможне життя. Я доглянула матусю. І коли мами не стало, сестра вперше за двадцять п’ять років з’явилася на порозі нашого будинку. Слів співчуття я від Влади не почула. Владислава навіть не стала роззуватися на порозі. Лише діловито озирнулася на всі боки, обійшла всі кімнати, потім сіла і просто подивилася мені в очі. Не блимаючи і не видаючи жодної емоції вона сказала, що дім наш треба продати. Я відповіла, що вона, напевно, забула, що давно-предавно поїхали з цього будинку, що навіть не була поруч з батьками у їхні останні дні, але Владислава лише криво усміхнулася, сказала, що якщо я не хочу доводити справу до суду, то змушена погодитись
Моя сестра Владислава багато рокі тому поїхала з нашого закарпатського села в Чехію на заробітки, я ж лишилася при батьках…