iBilingua

Деякий час ми з сином жили в Польщі, оскільки в Києві не було безпечно. Я надсилала Мар’яну фото, як росте і розвивається наш Миколка. Хоч ми були в безпеці, та я неймовірно сумувала за Україною. А одного дня вирішила все ж повернутися і відразу ж в Київ, хоч і було де на Заході України, куди кликали рідні. В мене не було таких намірів перевіряти телефон чи планшет чоловіка. Я йому повністю довіряла, але ця переписка сама “вискочила” мені на очі

Деякий час ми з сином жили в Польщі, оскільки в Києві не було безпечно.

життєві історії 0

Я замовляла товар для магазину, як в двері гонорово зайшла якась жінка. Слово за словом, вона почала говорити, що претендує на лисий шматочок нашого з чоловіком бізнесу. Річ в тім, що по документах все було записано на Віталіка. – В мене від вашого чоловіка є дитина, і оскільки Віталіка на цьому світі вже немає, ми також маємо право на частину бізнесу. – Я ледь не впала від почутого. Мій чоловік весь цей час водив мене за носа

Я замовляла товар для магазину, як в двері гонорово зайшла якась жінка. Слово за

життєві історії 0

Коли наш Макар привів молоду дружину, Галинку, я натішитися не могла – така вона мені файна дівчина видалася! З першої ж зустрічі я дуже полюбила свою невістку, щиро кажу. Та тоді я просто ще не знала її справжнього обличчя. Такі люди, як Галина, у мене завжди викликали повагу і захват. Молоді винаймали квартиру, і я вирішила допомогти їм з найголовнішим: з житлом. Так вийшло, що ми з чоловіком багато працювали у молодості. І вкладалися не у розваги й відпочинок. Нерухомість – ось що цікавило нас обох насамперед. Галинка давно вирішила переїхати від тих людей. І правильно зробила: за нашу не надто довгу бесіду я побачила у сватів радянські меблі, старий телевізор, облізлого собаку в кутку і щось схоже на сервант із залишками новорічного «дощику». Галина сіла навпроти мене і з серйозним виглядом заявила про те, що мені потрібно помінятися з ними житлом

Коли наш Макар привів молоду дружину, Галинку, я натішитися не могла – така вона

життєві історії 0

Ми з чоловіком довгий час не бачила ні сина, ні невістки, а коли вони постали на нашому порозі, я ледь не зомліла. Аліса була при надії, місяці, десь так, сьомому, а ми ні словом ні духом. Коли Тарас з татом пішов в гараж, невістка мені розказала, що насправді діється і чому вони не балують нас своєю увагою. Припускаю, що тепер свого внука я побачу, коли він в перший клас піде. Іншого пояснення в мене нема

Ми з чоловіком довгий час не бачила ні сина, ні невістки, а коли вони

життєві історії 0

У мене є дитина від попереднього шлюбу. Яринці 5 рочків. Я довго не могла дивитися на інших чоловіків після розлучення, хоча з іншого боку розуміла, що дитині потрібна повноцінна сім’я. Володя був ідеальним, тому коли він запропонував переїхати до нього я відповіла: “Я не знаю, що на це скаже Яринка. Якщо вона захоче”. А у відповідь почула: “А вона що, не залишиться з твоєю мамою? Діти в домі це вічний шум і безлад!”. І тут я задумалася

У мене є дитина від попереднього шлюбу. Яринці 5 рочків. Я довго не могла

життєві історії 0

У мами моєї дві квартири в Чернівцях, в одній жила я з дітьми. У березні минулого року мама наполягла на нашій з дітьми евакуацій в Польщу до тітки. Та якби ж я знала, яке вона розведе «заробляння грошей» за нашої відсутності! І що тепер робити? У тітки, сестри мами, яка давно обжилися під Варшавою, складний характер, втім, як і в моєї мами. Тітка Тома заміжня за поляком, але дітей у них немає, вони звикли до тиші і ідеального порядку, які ми, звісно, порушили. Ну але дякувати їм, ці місяці вони якось витримали, а більше ми залишатися не могли: мене на роботі поставили перед фактом: моя віддалена діяльність більше керівництво не влаштовує і треба або повертатися й працювати в офісі, або звільнятися. Нам з дітьми вже давно хотілося додому, тому рішення було однозначним

У мами моєї дві квартири в Чернівцях, в одній жила я з дітьми. У

життєві історії 0

Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна!бувають у неї свої причуди, та ще й які! Наприклад, святкували минулими вихідними рік синочку. Так вона поклала дитині (коли стрижуть, і дитина вибирає, “ким буде”) келишок та запальничку, хоча я сказала що таке класти не буду. Причому, підклала по тихому. Вона найголосніше кричала, не класти такі речі не можна ні в якому разі, не дай Бог, дитинка вибере! Ну, то ж дитинка дочки, що тут казати

Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько

життєві історії 0

Іван в неділю відкрив холодильник і в кутку побачив кабачок і перчину, які він купив на початку тижня, але я про них забула і вони підгнили. Після буркотінь на мене, Іван набрав номер тещі, моєї мами, і сказав, що та мене погано виховала, бо я продукти, а в тому числі і його зарплату, спускаю на вітер. Мамі після його дзвінка стало так зле, що тато швидку викликав. І я б зрозуміла його, якби в нас грошей не було. Вони є – в шухляді, чекають “чорного дня”

Скупий чоловік подзвонив до моєї мами, бо я “транжира” – в холодильнику Іван знайшов

життєві історії 0

Я живу в селі, все своє, з городу. Невістку я, звичайно, не любила, чіплялася до Насті, придиралася, не завжди до неї була справедливою. На мою думку, Настя так собі готувала для мого сина, могла би набагато краще старатися! Прибирала теж поганенько, не мила раз на тиждень вікна, та й підлогу не щодня. Але й жаліла, не без того. І ось що вона піднесла мені, слів просто нема! Само собою, на ювілей я Настю запросила. А дочка в мене багата. Доводилося ганчірками закривати дірку в стрісі минулої зими. Хоча від цього було користі як з козла молока. І ось насувається нова зима, і що робити?

Невістку я, звичайно, не любила, чіплялася до Насті, придиралася, не завжди до неї була

життєві історії 0

Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49, синочок Україну захищає, молимося за нього. І тут Люба з новиною! Люди, я просто літаю як на крилах! Ми прекрасно розуміємо, що хтось нашу родину не зрозуміє, а хтось добрим словом підтримає. Справа у тому, що у нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Я невісточку інакше як донечкою не називаю. Любочка у нас сирота, тому як тільки вона з’явилася в житті Назара і нашому, ми з чоловіком намагалися бути їй за батьків, дати ту родинну любов і турботу, яких вона не знала в дитинстві. Зараз мій синочок Україну захищає, його мобілізували у квітні, молимося за нього і чекаємо

У нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Живемо в маленькому райцентрі