Я не хотіла надовго переривати роботу через материнство, тому ми знайшли чудову няню.
Після появи на світ дитини мені довелося вирішувати, хто буде мені допомагати з нянею. Один із дідусів був далеко, і матері в мене вже не було. А потім мене чекав справжній сюрприз.
Коли народився мій син Макарчик, я працювала в рекламному агентстві і не хотіла надовго переривати свою роботу, хоча багато справ могла вирішити з дому. Мені довелося серйозно подумати про те, як я буду поєднувати це з доглядом за дітьми, і ось тоді мій тато несподівано запропонував свою допомогу.
Це було неймовірно! Він ніколи не доглядав за мною і займався тільки чоловічою роботою. Його улюблена фраза: “Я втомився від роботи”. І цей тато, власне дідусь, вирішив виступити “дідусем-нянькою”.
Ми були спантеличені його трансформацією. Раптом він почав переодягати і годувати дитину. Іноді навіть прибирав, а поки малий спав, вчився готувати.
“Дідусь готує найкращі в світі страви!” – хвалимо його з чоловіком, щоб він отримав задоволення від роботи. І іноді це правда. А якщо спить у нас, то вранці встає і готує сніданок для всієї родини.
Ми з батьком, якого я майже боялася в дитинстві, сьогодні дуже добре ладнаємо. Коли я приходжу додому, і все зроблено, і мені нічого не потрібно робити, ми можемо сісти і поговорити.
Крім того, що сина, який уже виріс з пелюшок, він навчає багато чого нового, він багато в чому допомагає нам по дому, тому що він дуже практичний.
Він для нас така рушійна сила, він думає, що ще можна покращити, і якщо ми схвалюємо його ідеї, він блискавично береться за роботу. У нього є своя квартира, не те що він переїхав до нас, але я, чесно кажучи, була би не проти. Мій син дуже добре з ним ладнає, і ми говоримо про нього, що він наш бог.
Я чекаю другу дитину і сподіваюся, що наш дідусь знову зможе стати нам в нагоді. Ми трохи боялися йому сказати, адже йому вже близько сімдесяти, але його щастю не було меж і він навіть сказав: “Я б хотів, щоб це була дівчинка!”
Спочатку я думала, чи хочу я знати стать дитини, але оскільки я хочу, щоб це було сюрпризом не лише для мене та чоловіка, а й для дідуся, я не дам йому знати. Тільки нехай дідусь тренується до маленької дівчинки!
Я б не довірила дитину сторонній людині, тому про няню навіть не думала, а у чоловіка важка робота, тому він нічим не міг допомогти.
Крім того, я переконана, що дитина має рости в родині, а не з чужою людиною. Всі звикли що онукам всю свою любов дає бабуся, а в нас трішки інакше, в нас це – дідусь. Ми щиро дякуємо Богу за таку людину по житті.
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
