iBilingua

Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49, синочок Україну захищає, молимося за нього. І тут Люба з новиною! Люди, я просто літаю як на крилах! Ми прекрасно розуміємо, що хтось нашу родину не зрозуміє, а хтось добрим словом підтримає. Справа у тому, що у нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Я невісточку інакше як донечкою не називаю. Любочка у нас сирота, тому як тільки вона з’явилася в житті Назара і нашому, ми з чоловіком намагалися бути їй за батьків, дати ту родинну любов і турботу, яких вона не знала в дитинстві. Зараз мій синочок Україну захищає, його мобілізували у квітні, молимося за нього і чекаємо

У нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Живемо в маленькому райцентрі

життєві історії 0

Сестра сказала, якщо я не допоможу, то вона свого синочка на виписку одягне в рожевий комбінезон, бо попередні у неї три дівчинки. Мені шкода Юлю. Як не крути, а ми з чоловіком дуже гарно живемо і маємо змогу придбати все необхідне. Але мама і слухати цього не хоче. “Нехай “диванний” чоловік підіймає “п’яту точку” і йде працювати. Чого ти маєш дбати за їх дитину?” Я хотіла допомогти, щоб ніхто не знав, але мій чоловік сказав, щоб я і сто гривень з хати не брала

Сестра сказала, якщо я не допоможу, то вона свого синочка на виписку одягне в

життєві історії 0

Сестра в мене дуже дивна, як можна так жити тільки для себе? Її 48 років, сім’ї немає, вихваляється тими грошима своїми – сяде й перераховує свої пачки євро, гривні. Каже, що заробляє 120 000 тисяч на місяць на своїх двох роботах. Квартиру купила, нову машину, по салонах краси весь час, купу процедур для догляду і молодості робить. А толку, якщо вона все одно нікому не потрібна? Ні чоловіка, ні діточок, ні друзів щирих – лиш вона та її гроші. Для кого живе? Племінників подарунками не балує, друзям не допомагає, сидить зі своїми грошима. Вчора забігла до Олі увечері, а вона сидить їх рахує на своїй розкішній кухні, обклалася банкнотами. Я й запитала, чи не позичить мені 30 тисяч гривень на ремонт машини

Ми з Вінниці, нас у родині три сестри. Дві н0 нормальні, одна – геть

життєві історії 0

Я попереджала невістку й сина, що не готова ставати бабусею, бо мені за роботою, вгору нікуди глянути, особливо зараз. У мене книги, подруги, спортзал, йога, театр. Та невістка попри мою волю вирішила привести на світ дитину, а тепер я погана, що не допомагаю, поки син служить! Мене інше цікавить: чому вимоги тільки до мене? Чому, наприклад, мама Віки, яка з чоловіком живе в селі на Волині, не може все облишити на якийсь час і приїхати допомогти дочці? Чи худоба й город свасі важливіші?

Я попереджала невістку й сина, що не готова ставати бабусею, бо мені за роботою,

життєві історії 0

Оце мене вже остаточно переконало, що моїх дітей треба провчити! Зараз мені 71 рік. Я при здоровій пам’яті, сама собі даю раду, але сили вже не ті. Півроку тому в мене почалися якісь запаморочення. Лікарі сказали, що мені потрібний звичайний догляд для мого віку, свіже повітря та мінімальна активність. Тоді мені стане легше. Здебільшого я здорова. Хороші новини, правда? Але, якщо розібратися, це не так. Справа в тому, що доглядати мене нікому. Навіть просто сходити в магазин по хліб я мушу сама. Хоча за дві вулиці від мого будинку живе син із сім’єю. А якщо проїхатися ще кілька кілометрів – живе дочка. І обоє вони відмовили мені. Кожна з їх квартир переписана на мене. Я їх виселю! Може, подорожуватиму. А може, запишуся до якогось елітного пансіонату. Дуже їм це не сподобалося. А я що, боятися їх маю? Все згідно із законом, крім того, це я своїм трудом ці квартири заробила. Разом із батьком. Тож просто заберу своє

Зараз мені 71 рік. Я при здоровій пам’яті, сама собі даю раду, але сили

життєві історії 0

Після звістки про недугу Ліди Семенівни, мій чоловік запропонував віддати її в будинок пристарілих. Я була обурена. І тут Мар’ян вирішив просто піти з дому. Спочатку я подумала це тому, що я не хотіла таке робити зі свекрухою. Аж тут раптом подзвонив телефон, і з нього заговорив жіночий голос. Я зрозуміла, що насправді причина зібрати свої речі – інша жінка. Я відпустила чоловіка. Але коли залишилася сама то зрозуміла, що це не варіант. Адже все-таки ми маємо спільну дитину, а я живу в його квартирі

В мене дитинство далеко не найкраще видалося. Жила без матері. Батько хоч і намагався,

життєві історії 0

Недавно в сина і невістки було п’ять років з моменту одруження. Максим на подарунок навіть в мене гроші позичив. Я вже і дочекатися не могла, щоб дізнатися, яка реакція буде в невістки. Але Олена мене дуже сильно розчарувала. Попри всі старання сина, Олена не оцінила його подарунку, бо це була каблучка, як вона сказала, з “простим” камінчиком, а вона хотіла з діамантом, бо її подрузі щось таке чоловік на ювілей подарував. Це називається, вилізла невістка моєму сину на голову, ще й ноги звісила

Ми з чоловіком виховуємо двох дітей Максима і Вікторію. Діти вже дорослі, живіть своїм

життєві історії 0

На весілля мама Андрія гонорово вручила нам в якості подарунку – квартиру, яка їй дісталась від батьків. В старій п’ятиповерхівці, але, як кажуть, дарованому коню в зуби не заглядають. Щоб зробити ремонт і придбати меблі, мої батьки взяли кредит, який тільки-тільки виплатили. І все б нічого, якби свекруха не попросила за неї тепер “викуп”. Бо звідки не візьмись, на неї почав претендувати брат Андрія

На весілля мама Андрія гонорово вручила нам в якості подарунку – квартиру, яка їй

життєві історії 0

На сороковий день ми всі прийшли з церкви. Я бачила, що Ольга за столом якось дивно поводилася. А коли ми залишилися одні, то так акуратно сестра почала мені натякати, щоб я батьків до себе забрала. – Свекрухи твоєї вже немає. Було б добре, якби вони в твоєму домі жили. Це ж і тобі легше буде, не будеш через ціле село до них бігати. – Я ж подумала, з якого це дива сестра про батьків так турбується. А всьому причина гроші. – Ми ж їх хату продамо і порівно між собою розділимо

Я дивуюся, чому сестра на самій прощальній церемонії не почала говорити, щоб я батьків

життєві історії 0

Так мене Ірина Ігорівна здивувала. Після розлучення з Вадимом, ще навіть рік не минув, а вона вже надзвонює по три рази на день, щоб я до її синочка повернулася, бо вона собі з ним ради не дає. – Дітям батько потрібен. Ніякий інший чоловік не замінить рідного тата. – А чого той рідний тато так з ними і зі мною вчинив? Ви ж його підтримували. Хотіли навіть автівку оплатити, яка наші речі перевозила

Так мене Ірина Ігорівна здивувала. Після розлучення з Вадимом, ще навіть рік не минув,