Коли я вийшла заміж за свого Дмитра, то ми вимушені були жити на орендованій квартирі.
В мене вдома на той час ще залишались жити дві молодші сестри, а у Дмитра брат з дружиною і двома дітьми.
Розуміючи що в тій і іншій сім’ї ми будемо вже зайві, ми прийняли рішення, що будемо винаймати житло і жити окремо, що спокійно могли собі дозволити, а там час покаже. Як все буде добре то і на власне житло назбираємо.
Але життя непередбачуване, невдовзі склались так обставини, що брат мого чоловіка з сім’єю переїхав жити за кордон, там у нього проживала теща, мама його дружини.
Відповідно, появились перспективи кращого життя і вони залишивши батьків рвонули жити туди. Оскільки ми ще не спромоглися придбати власне житло, то було прийняте спільне рішення, нам переїхати жити до батьків чоловіка.
Я на той час вже була при надії нашим первістком, і це, мабуть, найбільше вплинуло на наше рішення.
Сказати, що я про це пожаліла хоч трошки? Зовсім ні, моя свекруха стала мені другою мамою. Вдвох із свекром вони постійно піклувались про наш комфорт. А від так і є нашою такою великою підтримкою.
З цього часу багато чого змінилось в будинку. Ми зробили ремонти, прибудували велику терасу до будинку. Одним словом, створили приємні для нас комфортні умови.
Сьогодні нашому синочку вже десять років. Більше діток нам не судилось мати. Брат мого чоловіка Андрій із сім’єю з цього часу лише двічі навідувались до нас у гості.
А цього року і нас покликали до себе в Грецію. Ця мандрівка для нас була дуже захоплююча але те, що ми там побачили, заставило нас насторожитися.
Андрій і його сім’я дотримуються якихось “дивинок” в повсякденному житті. До чого примушують і дітей. А це повна відмова від м’яса, медитація кожного дня, а ще голодування, вони добами нічого не їдять.
Я зауважила що дівчата їхні худющі, не те слово. Свої звички вони навіть не змінили під час нашого перебування у них.
Тому були такі моменти, що ми ходили самостійно харчуватись у кафе. На наші зауваження, в них є ціла купа аргументів, що це саме ми неправильно живемо і якось вплинути нам на них не вдалося. Додому я поверталась з думками, що маю розповідати свекрам?
І чи взагалі нам слід їм про це розказувати? Але з іншої сторони мені хочеться захистити дівчаток, адже переживаю за їхнє майбутнє здоров’я і розвиток.
Що нам робити? Як діяти в такій ситуації? І чи взагалі, хтось з чимось подібним стикався? Можливо це вважається нормою, а я лише зіпсую стосунки з рідними.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!