Головна

Без рубрики

Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не склалося, кожен пішов своєю стежкою: родини, діти. І ось ми разом. Але ж де воно, наше щастя? Озираюся назад. Богдана я знала з раннього дитинства. Ми жили в одному будинку, і наші батьки дружили, ходили одне до одних в гості
Без рубрики 0
Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не
Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала відмови у жодній забаганці, облітала з ним, сама чи з синочком пів світу, на яких лише курортах не була. З Максимом ми зараз розлучені. Але я не тримаю на нього образи. Він подарував мені найкращого синочка у світі. Залишив нам квартиру, автомобіль, аліменти і обіцянку завжди допомагати. Крім того, він кожні 2 тижні скидає приємну суму мені на картку, просто так. Після суду він так мені і сказав, що чудово розуміє, що зобов’язаний допомагати не тільки дитині, а і її матері, тобто мені. Я не стала, як радила мені мама, вимагати на суді, щоб нам з дитиною віддали половину майна чоловіка. Це просто нечесно. Я дозволяю Максиму брати малого до себе чи приходити до нас і проводити з ним час у мене вдома. Однак знову – мама! Через кілька днів, коли Максим прийшов погратися з Богданчиком, я дізналася, що моя мама йому дзвонила і просила про зустріч. І він дав мамі 30 тисяч гривень, сказав, що повертати не треба
Без рубрики 0
Мій колишній чоловік Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала відмови у жодній забаганці, облітала з ним, сама чи з синочком пів світу, на
Вчора до нас на вечерю прийшла бабуся чоловіка, яка живе в нашому ж місті, але в приватному секторі. Галині Іванівні 76 років, але вона ще хоч куди! Пиріжків, налисників принесла, запашних і смачнючих. Я щиро кажу – завжди рада її бачити, до неї ми також часто заїжджаємо, щось привозимо. Але вчора бабуся чоловіка трохи вчудила і перегнула, як на мене, посудіть самі. Я після вечері прибирала посуд і взяла віника підмести легенько – так вона у мене віника прямо з рук вихопила! А далі мені влаштували розбір польотів і цілу лекцію довелося вислухати!
Без рубрики 0
Вчора до нас на вечерю прийшла бабуся чоловіка, яка живе в нашому ж місті, але в приватному секторі. Галині Іванівні 76 років, але вона ще хоч куди! Пиріжків,
Мама все зробила для того, щоб на її день народження я не приїхала, бо люди ж в селі побачать, що я при надії третьою дитинкою. Просто їй не раз витикали молодшим зятем, бо той ще задовго до 24 лютого поїхав на заробітки в Німеччину і мало того не повернувся, ще й сім’ю туди забрав. А тут ще й старший зять вирішив себе “захистити”. Тільки ніхто з сільських пліткарок насправді не знає всієї правди. Тільки мама цього розуміти не хоче. Їй важливо: “що люди скажуть”
Без рубрики 0
Мама все зробила для того, щоб на її день народження я не приїхала, бо люди ж в селі побачать, що я при надії третьою дитинкою. Просто їй не
Так, нехай я погана, але я категорично проти забирати до нас свекруху, яка втратила житло! До дочки в Америку її, в будинок старості – куди завгодно, але на мої голову і плечі. Свекруха давно вже вийшла на пенсію, але ще й «нагострила лижі» залізти мені на шию. І мені така картина абсолютно не влаштовує. Я пам’ятаю той день, вона приїхала вся радісна, захекана-закохана. Ми поставили чай, поки вона все нахвалювала свого нового кавалера. Він був молодший за свекруху на 2 роки, колишній спортсмен, високий, міцний, «як дубок». «Дубок», звичайно ж, миттю у неї прописався
Без рубрики 0
Так, нехай я погана, але я категорично проти забирати до нас свекруху, яка втратила житло! До дочки в Америку її, в будинок старості – куди завгодно, але на
Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької мами, бо дітям ніколи турбуватися про неї, а моя молодша сестра має чотирьох дітей і зовсім немає часу. В принципі, заробляю достатньо. Витрачаю гроші на подорожі, догляд за собою, якісне харчування. Відкладаю на старість, бо на дітей не розраховую. Рая працювала як віл без вихідних та свят по 8 – 12 годин на день. Єдиною мрією жінки було придбати квартиру у Києві. У неї вже була квартира десь в райцентрі. Але вона говорила: “дуже хочеться в Києві. Син росте, хлопчик розумний, хочу щоб у сина було майбутнє”. Прості материнські надії і мрії. Заробила вона на квартиру в столиці. Купила
Без рубрики 0
Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької
Я вже так пошкодувала, що вирішила все ж допомогти грошима сину й невістці! Я ж навіть не підозрювала, що потрапила у пастку! Мій подарунок молодим був, можна сказати, символічним – гроші в конверті на покупку якоїсь техніки. Тоді син звернувся до мене, прийшов повечеряти і почав серйозну розмову. Справа в тому, що мій пасивний дохід складався зі здачі іншої квартири, яка дісталася мені від колишнього чоловіка, батька Максима, як того не стало. Нехай я поживу якийсь час без улюбленої червоної риби та морепродуктів, але син є син. І його сім’ї потрібно допомогти. Крім того, його дружина після цього почала зі мною спілкуватися як із рідною. А за тиждень свати дали про себе знати, обговорювали моє рішення «відібрати у молодих квартиру»
Без рубрики 0
Я вже так пошкодувала, що вирішила все ж допомогти грошима сину й невістці! Я ж навіть не підозрювала, що потрапила у пастку! Мій син Максим одружився 8 років
Мені 39 було, синові 21, коли в нього з’явилася дівчина: ,,Мамо, Катя далеко живе, давай я тебе з нею познайомлю, але вона у нас ночувати залишиться”
Без рубрики 0
Мені 39 було, синові 21, коли в нього з’явилася дівчина. – Мамо, Катя далеко живе, давай я тебе з нею познайомлю, але вона у нас ночувати залишиться, –
В село ми приїхали вже на новій машині, старі Жигулі чоловік продав, а зять з дочкою доклали нам трохи грошей і купили ми собі трошки кращу марку. Я довго не могла повірити, що через заздрощі Ірина буде так себе вести. У сусідки ані зять, ані чоловік, не вміють водити. Ірина не раз говорила мені: “Як добре, що твій чоловік права має. При бажані завжди можете собі поїхати куди захочете”. І якщо до Жигулів Ірина вже звикла, то з новим авто виникла халепа
Без рубрики 0
Живу я з чоловіком в місті, діти наші вже дорослі, мають свої сім’ї. Син женився і пішов жити окремо, а дочка з внучатами живуть разом з нами. Завжди
Це обурювало і мене, і односельчан, і інших біженців, які, щоб заробити навіть ті ж 100 гривень, мали з самого ранку працювати. Хоча я намагалася їх якось виправдовувати, мовляв, не дай Бог пережити те, що вони пережили. Але те, що я почула одного дня, просто зрушило землю з-під ніг. Того дня я проходила повз той будиночок, де жили біженці. І мене зацікавило, що зібралася групка односельчан і вони щось голосно обговорювали
Без рубрики 0
Не думала, що такі люди досі існують… Наше смт стало прихистком для багатьох біженців. Всі вони різні, різні мали долі. Іноді говорили суржиком або ж російською, але намагалися

You cannot copy content of this page