життєві історії

Вже восьмий місяць ми тут. З одного боку шкодую що ми не десь ближче – Польщі чи Німеччині. З іншого – саме сюди нам допомогли виїхати друзі, вислали

Сама я з Луцька. В Італії працюю і живу вже багато років, заробляю пристойні гроші. Щомісяця надсилаю гроші в Україну, щоб підтримати своїх близьких. Кликала дочку з онучкою

Ми тікали з Житомира на початку березня, тяжким шляхом опинилися в Британії, а потім, через кілька місяців, в Німеччині. Під Дрезденом і живемо зараз. Я не відношу себе

Я відповіла сестрі, що подумаю. Просто вона просить у борг всю суму, яку я відклала для дітей. Я не впевнена, що можу дозволити собі віддати свої заощадження сестрі

Батьки мого Богдана – забезпечені люди. Я ж із скромнішої родини. Звичайно, коли ми зустрічалися, а потім вирішили одружитися, це не мало жодного значення. Ми планували розраховувати лише

Коли наша родина мала вільні гроші, ми з чоловіком вирішили вкластися в покупку квартири, щоб у дочки, коли вона виросте, був свій надійний куточок. Таке місце, куди вона

У квартиру на моєму ж сходовому майданчику заселилася родина біженців-переселенців з Донеччини. З часом я стала до них уважно придивлятися і ось недавно дешо придумала. Та про все

Тут всі нахвалюють Польщу. Непогана країна, звичайно. Принаймні, для мене. Але я розповім, чому сюди точно не варто їхати, а вам вже вирішувати – згідні чи ні. Наступного

Мені 35 років, я бухгалтер, маю двох дітей, розлучена. Мама займається текстильним дизайном, дизайном вікон та має свою фірму в Україні. Покидало нас по Польщі щедро. І ось

Як змінилося моє ставлення до Польщі, хоч я їздила до цієї країни й раніше? Люблю чи ні? 7 місяв життя в Польщі відповіли мені на ці запитання. Я