Головна

життєві історії

Моя бабуся Орися свого часу продавала по селу овочі та фрукти. Урожаї тоді були щедрі, нам самим стільки точно було не з’їсти. Половина села закуплялася саме у нас. Тоді до села приїхала жінка років 30 з маленькою дитиною. Була одна дивна обставина. А від рідної дочки Софії Іванівни з Іспанії досі ніяких новин, навіть не цікавиться, як живе її мати
життєві історії 0
Моя бабуся Орися Василівна свого часу продавала по селу овочі та фрукти. Урожаї тоді були щедрі, нам самим стільки точно було не з’їсти. Половина села закуплялася саме у
Я в Польщі вже 12 років, працюю далекобійником по всій Європі, а живу в Познані. Допомагаю рідним в Україні, тому не можу відкласти і купити тут своє житло, та й не хочу. Так от, я не розділяю цього масового захоплення Польщею. На мінусах зупинюся дуууже детально, бо прожив тут чимало. Багато хто з моїх знайомих з України не вірить або не помічає. Зауважу ще одну дивну цікаву річ
життєві історії 0
Я прожив тут вже досить тривалий час. Польща -країна на ступінь вища з точки зору розвитку від України, але й тут не все так райдужно. Я в Польщі
Про реальне життя у Польщі розповідають чомусь дуже мало. Всі щось або прикрашають, або навпаки. Я побачила, що ось конкретно з цим поляки не можуть змиритися! Я вже 7 місяців живу у Вроцлаві. Мені не подобається, що погодні умови у деяких регіонах Польщі нагадують Лондон. Ціна на їжу у закладах не виправдовує якість, це я вам точно кажу. Система перевантажена, працює повільно та відверто погано
життєві історії 0
Про реальне життя у Польщі розповідають чомусь дуже мало. Всі щось або прикрашають, або навпаки. Я вже 7 місяців живу у Вроцлаві. Мені не подобається, що погодні умови
Мама сидить другий десяток років в Іспанії і ні гу-гу з-відти, не приїздила вже понад рік, та воно й зрозуміло: що зараз в Україні робити? Але ж ми якось живемо: бабуся в селі, я з дитиною в Хмельницькому, чоловік мій країну захищає. Бабуся заслабла останнім часом, вирішила я її забрати до себе, а хату продати. І тут – о, радість! – мама зі своєю думкою
життєві історії 0
Мама моя упеоше поїхала на заробітки в Іспанію років 18 тому. Звичайно, вона бувала дома, допомагала фінансово, але я б не сказала, що багато. Поки тато був живий,
На шляху нашого з моїм хлопцем березневого тікання з Маріуполя були Крим, шмат рф, потім кілька місяців Грузії. Як же ми їй вдячні! Але зараз ми у Європейській країні, де нам неймоврно все подобається. Ми це відчули в позитивному сенсі
життєві історії 0
На шляху нашого з моїм хлопцем березневого тікання з Маріуполя були Крим і шмат рф, де ми довго не затрималися, хоч і там, і там маємо рідних. Та
Варшава, Краків, Вроцлав и Гданськ – всі ці міста стали нам на кілька тижнів-місяців домівками. Хоча домівками їх важко назвати, я чекала від Польщі, коли ми їхали, більшого. Та наш Луцьк кращий. Чим не влаштувало? Поясню
життєві історії 0
Варшава, Краків, Вроцлав и Гданськ – всі ці міста стали нам на кілька тижнів-місяців домівками. Хоча домівками їх важко назвати, я чекала від Польщі, коли ми їхали, більшого.
Я вам так скажу, тут черевики швидше зітреш, ніж забрудниш. Я з дітьми перебралася сюди в березні з села під Києвом. Ми стикнулися і з труднощами, і з радощами. Наведу деякі побутові моменти, до яких було особливо складно звикнути. Обід суворо за розкладом. Так, я працюю прибиральницею в одному з офісів. Автобуси та поїзди метро постійно спізнюються. Не вистачає душевності. Незграбна «сосискова» кухня
життєві історії 0
Я вам так скажу, тут черевики швидше зітреш, ніж забрудниш. Я з дітьми перебралася в березні з села під Києвом Хочу розповісти про наше нове життя в німецьуому
Коли мого батька не стало, нам із мамою дісталася його квартира. Мати не працювала. Коли ми з синочком втратили житло на Харківщині, довелося повернутися під один дах до мами. Як же все закрутилося! спочатку це був просто окремий холодильник, а потім він пішов від мами. Переїжджати на оренду я з дитиною не збираюся
життєві історії 0
Коли мого батька не стало, нам із мамою дісталася його квартира. Я на той момент майже закінчувала університет, а мати не працювала. Вона взагалі ніколи не працювала, тому
Чому після пів року життя я їду з Нью-Йорка? Я веб-дизайнер, у лютому переїхала з до Нью-Йорка, але через 7 місяців повертаюся додому, до охопленого тривогами Києва. У мене були тільки сльози розчулення від наївності своїх слів – я там виглядаю дитиною, ще не вкушену емігрантським життям: захоплююсь «Емпайром», стверджую, що «іншого менталітету» не існує, і тішуся своєї роботи. Особливо мене тішить м’ясо без натуральне та доступність фруктів узимку. Я не хочу дітей виховувати в Америці
життєві історії 0
Чому після пів року життя я їду з Нью-Йорка? Я веб-дизайнер, у лютому переїхала з Києва до Нью-Йорка, але через 7 місяців повертаюся додому. Сіла я днями перечитувати
Мілан – це рай! Якби я раніше про це знала, наполягла б, аби з чоловіком сюди переїхали. А так мені навіть він не потрібен, я не повернуся. З часом вийду заміж, народжу тут. У той же час вразило, як італійці старанно вислуховували наші потреби. Вони дружньо прийняли українців і не намагалися відгородитися. Галасливий і брудний із натовпом. Після нашої столиці це рай
життєві історії 0
Мілан – це рай! Якби я раніше про це знала, наполягла б, аби з чоловіком сюди переїхали. А так мені навіть він не потрібен, я не повернуся. З

You cannot copy content of this page