життєві історії

Свекруха моя Ірина Василівна заслабла ще десь років 5 тому. На той момент вона жила сама. Але ситуація ставала важчою з кожним днем. Потім до неї переїхала сестра

Діти, звичайно, квіти, але ж не шестеро! Моя сестра анастасія, треба сказати одразу, дуже специфічна людина. Багатодітна мати, при надії шостою дитиною. І що з того, спитаєте ви?

Ну це вже, слухайте, перебор. Так, я з дитиною за кордоном, але навіщо мені в моїй квартирі батьки чоловіка, свекор і свекруха??? Я опинилася у такій ситуації, що

Сина Артема я виховувала сама, намагалася, щоб у нього все було. Вивчила, на ноги, можна сказати, поставила. Чоловік мій давно кинув мене, тепер навіть не знаю, де він.

Два місяці тому, в 49 років, я народила трійнят. Я намагалася стати мамою останні 10 років. Лікарі лише розводили руками, мовляв, треба було раніше думати, поки була молодша.

За 5 років, чесно кажучи, накипіло! тому всім знайомим і не знайомим українцям, хто сюди приїхав, я намагають розкрити очі і розповістти про реальність. Геть рожевих єдинорогів! І

Коли рф напала на Україну, я вирішила їхати за кордон. Чоловік також наполягав на цьому. Ми обоє хотіли захистити нашу маленьку дочку від усіх страхів. Нестерпно жити там,

Моєї мами не стало рік тому. Вона пішла ще зовсім молодою жінкою: їй не було навіть 60 років. Весь цей час я всіляко підтримую свого батька, котрий тепер

Хелоу, хау а ю? Це взагалі тут не привід відповідати. Зовсім. Ай ем фан, сенкью – це те що вони звикли і хочуть чути. Бо якби їм було

Наприкінці березня весни цього року ми прийняли до себе в квартиру в Хмельницькому жити літню жінку, біженку з Херсонщини. Вирішили поселити Марію Степанівну її у себе, все одно