Головна

життєві історії

Вже багато років моя сім’я мешкає у приватному будинку. Поки наші діти жили з нами, у цьому було сенс. Тепер вирішили продати. А тут рідні з Харкова: “Подаруйте нам!” А тут бац! Коли їм потрібно, коли у них там небезпека – образи забуті, аби дім отримати
життєві історії 0
Вже багато років моя сім’я мешкає у приватному будинку. Поки наші діти жили з нами, у цьому було сенс. Але коли Роман і Наталя випорхнули з батьківського гніздечка,
І ось нарешті здійснилася наша сімейна мрія – ми у своєму житлі в Києві! Зрозуміло, про це стало відомо всім нашим родичам, зокрема й з Донеччини. – Оленко, тут така справа. Ми самі у Вінниці приютилися
життєві історії 0
Я вийшла заміж одразу після закінчення університету. Мій чоловік працював у найбільшій компанії нашого провінційного містечка. Раніше Женя часто їздив у відрядження та дуже хотів отримати підвищення. Паралельно
Коли в Одесі пролунали перші вибухи, ми одразу запросили тітку Галю з дітьми, поселили в себе, я допомогла з роботою. Ми з чоловіком та донькою живемо у 3-кімнатній квартирі. Тому місця мало вистачити на всіх. Остапа понесло! Краще не знати, що було далі. Квартири у Києві у нього не було. У мене дар мови відняло
життєві історії 0
Коли в Одесі пролунали перші вибухи, я одразу зателефонувала своїй тітці Галі та покликала її до себе. Галина має двох дітей. Цього року двійнята пішли до першого класу.
Я свого часу зраділа весіллю сина. Ми з чоловіком навіть залишили молодій родині квартиру, а самі переїхали на дачу. Юля, збирається виходити з декрету, щоб заробляти додаткові грошики. Внучці Соломійці трохи більше року, тож треба, щоб із нею хтось сидів. І сидітиме з нею його теща. З нами жити вона не захотіла. А як маму свою в нашу трикімнатну квартиру перевезти, то можна? До Ужгорода можна доїхати за півгодини. Переїде до нашої квартири, хоча ми на це дозволу не давали!
життєві історії 0
Розповім, як все було. Я свого часу зраділа весіллю сина. Ми з чоловіком навіть залишили молодій родині квартиру, а самі переїхали на дачу. Однак подальші події змусили мене
Ще у березні син з невісткою і онуками переїхали з Чернігова до мене у Львів, сюди виїхала фірма сина. У мене є онуки, але няньчити їх мені не дозволяють. Тепер-бо я винувата, що їм довелося взяти квартиру у кредит
життєві історії 0
Ще у березні син з невісткою і онуками переїхали з Чернігова до мене у Львів, сюди виїхала фірма сина. Вони орендували тут спочатку окрему квартиру. У мене є
Скоро пів року, як я повернулася в Україну, на свою батьківщину, де не була 10 років. Їздила я на заробітки до Іспанії. Скажу чесно, там я багато побачила. Але те, що виявилося вдома – взагалі слів нема, більше я не збираюся, досить! Він єдиний, хто чекав на мене на автовокзалі у Львові
життєві історії 0
Скоро пів року, як я повернулася в Україну, на свою батьківщину, де не була 10 років. Їздила я на заробітки до Іспанії. Скажу чесно, там я багато побачила.
Я поїхала на заробітки до Італії, коли старший син закінчував школу. Микиті було 17, а Тарасу 15 років. На той час у селі сидіти не було чого, роботи і перспектив ніяких. Минуло вже 13 років. Микита одружився, молода сім’я оселилася в квартирі у невістки, але я їм подарувала будинок за містом. Тарас теж одружився два роки тому. Повертатися я не хочу, особливо зараз. а вони затіяли “дільожку”. Коли приїхала до них у відпустку місяць тому у вересні, дуже засмутилася. Коли вони мені про це заявили, я була просто в осаді
життєві історії 0
Я поїхала на заробітки до Італії, коли старший син закінчував школу. Микиті було 17, а Тарасу 15 років. На той час у селі сидіти не було чого, роботи
Почуття обов’язку перед батьками, які віддавали дітям все і змогли забезпечити мене освітою, не відпускало мене. Як тільки я стала на ноги, то одразу почала допомагати молодшим. Зараз я працюю в міжнародній компанії і заробляю достатньо, щоб забезпечити себе та продовжувати допомагати сестрам та братові. Я вже збиралася припинити будь-яку допомогу, коли сталося несподіване. Я набрала номер однієї із сестер. Вчора я погодилася
життєві історії 0
Розповім все по-порядку. Крім мене в нашій родині у її сім’ї було ще дві сестри та один брат. Почуття обов’язку перед батьками, які віддавали дітям все і змогли
За 7 років подружнього життя я народила трьох діток. Тому Василь і не пішов захищати Україну і дуже тішиться, як і його мама. Зараз сину Андрію 6 років, Марічці 3, а молодшому Назарчику всього півроку. Я й не думала-не гадала. Минулої п’ятниці обідали з чоловіком за столом. Я поклала собі три котлетки в тарілку, а він розізлився
життєві історії 0
За 7 років подружнього життя я народила трьох діток. Тому Василь і не пішов захищати Україну і дуже тішиться, як і його мама. Та і я рада, чесно
Все було добре 12 років, жили й не тужили. Але тепер довелося забрати з Харківщини Ольгу Володимирівну. Купити житло на ті гроші, що ми продали її квартиру, Ользі Володимирівні поки що не вийшло, тому мешкає вона з нами. Був час обіду, нагодувала їх з Микитою борщем. Варто мені було повернутися в кухню, як чоловік заявив: “Могла б і смачніше борщ приготувати!”
життєві історії 0
Ми з Микитою разом уже 12 років. У нас двоє дітей, гарна і дружна родина. Принаймні так я вважала до недавньої пори, адже тепер моя думка змінилася кардинально.

You cannot copy content of this page