життєві історії
Лампочка в кімнаті вже майже тиждень, як перегоріла. Не темно, але неприємно, бо на очі давить. Десять разів уже просила чоловіка нову вкрутити. Усі якісь відмазки в нього.
Того ранку я погано почувалася. Вадим наполіг, щоб я не вставала з ліжка, а сам пішов на кухню, щоб приготувати сніданок. В той час, як він з підносом
Орися нашій мамі і своїй свекрусі ще з зими почала натякати, що діти кволі, треба їх обов’язково на море звозити, а потім і в санаторій хороший, щоб на
Переступивши поріг я почула з кімната знайомий голос. Так швидко я ще ніколи не роззувалась. Це справді була Ярина Миколаївна. В голові крутились тисячі думок. – Як так?
Анастасія Михайлівна, зайшовши до подруги на час, почала розказувати про свою дочку. – Так, цієї суботи, погано себе почувала, давно вже так не було! – розповідає шістдесятирічна Анастасія
Тьотю Олю я вперше побачила у свої шістнадцять на її весіллі. Пам’ятаю, як дорослі щось шепотіли, проводжаючи наречену недбалими усмішками і довірливо шепочучи один одному: «Це ненадовго!» У
Замість того, щоб купити мені книгу, або ж відвести на якийсь гурток, мама йшла в магазин і купляла собі “біленьку”, а я так любила читати. Я впевнена, вона
Люба моя, мені шкода, але ж ми знали, що надії мало. – Скільки мені лишилося? – Близько чотирьох місяців. Кріпіться, люба. Чотири місяці. Це означає, що людського життя
Ну, не знаю. Може, як каже сусідка Раїса, це і не привід був дітей виселяти, але вже як є. Розповім, як було. Син Тарас і невістка Ілона одружилися
Дома мене чекала ціла “вистава”. З порога обрушились дорікання. На чолі всього дійства була потенційна свекруха, за нею, по обидві сторони, красувалися мій Тимофій та його сестриця Ольга.